Свої останні два альбоми – «РеФорматЦія-2» і «РеФорматЦія-2.2» гурт «Танок на майдані Конго» випустив у 2008 році. До речі, перший із тих альбомів вийшов компакт-диском, а другий став першою в Україні мережевою (інтернетною) платівкою. Минулими вихідними група «ТНМК» презентували у Києві пісні з найновішого альбому – «С. П. А. М».
Натомість, виглядає, що то був такий собі пробний тест, і аж ніяк не початок масштабної промоції. Музиканти із цим не поспішають. І навіть не виключають, що «С. П. А. М.» може стати останнім їхнім диском. Чому? «Репортер» поговорив із Олександром Сидоренком, більш відомим в Україні як Фоззі.
 |
— Олександре, якби в Україні розбили всіх музикантів на своєрідні ліги – вищу, першу, другу – куди б ви зарахували ТНМК?
— Щодо рейтингів, то вони здебільшого ду-у-у-же умовні, хоча іноді приємно бачити себе серед учасників вищої музичної ліги. Але найчастіше я незадоволений, і в першу чергу собою. Зрештою, йдеться про музику, а про не фізику чи математику. Тому в будь-якому разі ставити однозначні оцінки не можна.
— Як різні фестивалі, починаючи від «Червоної Рути», і, наприклад, до московського «Rap М’usіс» впливали на творчість ТНМК?
— «Рута» – то був великий шанс, який ми використали. А «Rap М’usіс» – то для нас такий собі музичний туризм.
— Композиція «Зроби мені хіп-хоп» свого часу стала візитною карткою команди. Чи можна було передбачити її успіх?
— Ця пісня була написана за дві години й тільки тому, що для участі в «Руті» нам не вистачало третьої композиції. От так завжди і буває. А, наприклад, пісня «Гранули» лежала в нас приблизно три роки, і ми не знали, що з нею робити. Отже, спрогнозувати успіх просто нереально.
— Перед виходом «С. П. А. М» гурт мав три роки затишшя. Якось ви – окремо, Фагот (Олег Михайлюта) – окремо. Чи не боїтесь, що одного разу взагалі відпаде мотивація продовжувати…
— Звісно, це можна називати затишшям. Але під час нього ми випустили «The Best», обдумували інші ідеї. І нас вже стільки разів ховали, що ми вже звикли.
— Що таке «С. П. А. М», чим він відрізняється?
— Назва розшифровується як «Система Програмування Альтернативного Мислення». Можна сказати, що альбом присвячений ЗМІ, їх впливові на свідомість людей. Ніхто ж насправді не знає, яких зусиль коштує просунути в Україні українську пісню на телебачення, наприклад, у співоче шоу? Бо блатні-хороводні беруть легко.
«С. П. А. М.» – це форма непокори усталеним схемам, спроба їх зламати.
— Але ж ви самі працюєте у телепроектах? То це для вас – піар і заробіток?
— Ми однозначно медійні персонажі, але це не означає, що ми завжди готові грати за їхніми правилами.
— Чи плануєте тур на підтримку альбому?
— Наразі для нас актуальніше відео. Можна що завгодно говорити про альбоми, але поки в телеефірі немає свіжої пісні, тебе не сприймуть. Наприклад, також варто було би пропонувати альбом і за кордон, але тільки в тому разі, якщо там його видадуть.
— Чи знаєте тиражі своїх альбомів?
— Насправді у нашій країні ніхто, крім того, хто ті альбоми краде, не знає своїх тиражів. Це як ситуація із власником студії звукозапису, який приїздить до мене на новому мерседесі, щоб підписати документи на сольний концерт. А коли запитую його, як справи, відповідає: «Паскудно!».
— Якось ви казали, що випуск «С. П. А. М» на фізичному носії – одна з останніх можливостей потримати в руках власний диск. Чи не означає це, що цей альбом – останній традиційний диск ТНМК?
— Цілком можливо. Зараз люди переважно качають треки з Інтернету, меломани – ще альбоми, але все одно скачують. Ми думали над тим, аби випустити альбом на флешці і не морочити собі голову. Але справа в тім, що в нас немає рекордингових компаній, які полюбляють креативні ідеї. Тому будь-який креатив, якщо і є, то виключно за рахунок музикантів. Рекординги на таке не витрачаються.
— Наскільки я знаю, маєте задум зробити спільний кліп із грузинською групою «Mgzavrebi». Що це має бути?
— Готуємо зараз три кліпи. «Шоколад» уже вийшов, «Новина» та «Шторм» – ще в роботі. Якщо назріє гарна ідея, то знімемо разом і «Qari qris».
— Як, скільки і де заробляєте? Чим доводиться жертвувати?
— Жертвуємо часом. Заробляю? Ми ж українці! Нам завжди мало…
