Поки ти молодий і в організмі буяють обмінні процеси, здається, що так буде завжди. Але кожен орган вимагає тренінгу, якщо хочете, провокації.
Треба привчити організм працювати у будь-яких умовах — сприятливі вони чи ні, здорові ми чи хворіємо. Бо часто-густо буває, що, захворівши чимось одним, ми підхоплюємо цілий ланцюжок побічних наслідків з ускладненнями геть іншого напрямку.
От що потрібно кожному органу для чіткої роботи та порозуміння з іншими органами? Та як і людині — повноцінне харчування, підживлення киснем, мікроелементами, вітамінами. А хто все це може довезти, як потяг, до кінцевого пункту призначення? Кров. Коли ми рухаємось, то серце працює частіше, рух крові пришвидшується, отже доставка всього корисного у найвіддаленіші куточки тіла відбувається швидше. А швидкий рух крові не дає стінкам судин обростати бляшками, які згодом призводять до інсультів, та загоює травмовані місця, вимиваючи звідти різні застійні явища.
Рухом і правильно підібраним комплексом вправ можна корегувати в організмі те, що ми хочемо змінити, покращити. Хочу навести приклад мого молодшого брата Василя. У колонці «Рецепти росту» я колись уже згадував, що він свого часу зміг вирости майже на 30 см, писав, що він їв, а от що робив — поговоримо нині.
Отже, в шостому класі при зрості 162 см Василь перестав рости. Пройшов рік — ні сантиметра. Паніка, розпач! Він просто плакав вечорами, ховаючись від усіх. А ми тоді виписували через пошту журнал «Легка атлетика», де в одній публікації описувався практично такий самий випадок. Мова йшлася про стрибуна у висоту із Бердичева, срібного призера Олімпіади 1976 року в Монреалі Рустама Ахметова. Йому допоміг здолати проблему знаменитий тренер зі стрибків Віталій Лонський, який розробив для хлопчиська систему вправ. З часом ця система додала Рустаму 35 см росту.
Василь прочитав статтю та повірив у неї. Та й так повірив, що йому було байдуже, коли довкола всі підсміювалися. Він висів на всьому, на чому лиш можна було висіти, підстрибував до кожної гілки в місті. А ще бігав і працював на гнучкість. У той же час наш тренер не давав йому навіть підходити до штанги. Сміх сміхом, але недарма кажуть, що вода камінь точить. За наступний рік Васька виріс на 28 см. Його щастю не було меж! А все тому, що він цим жив і вірив у свою правоту…
Так само сьогодні, як колись Василь сантиметрів, кожен із нас здатен додати собі рік-другий життя. Купити це неможливо, а от зробити — цілком. Та навіть якщо не вистачає волі на себе, то можна просто взяти дітей чи онуків і відвести їх у спортивну школу. Державні спортшколи не є платними. І якщо потім ці діти, можливо, й не стануть чемпіонами, то принаймні матимуть залізний шанс вирости здоровими.
Обов’язковим додатком до руху є повноцінне харчування. Смачне, ситне й неважке для шлунка. Сьогодні ми разом приготуємо страву, яка відновить після занять і білки, і мікроелементи, і вітаміни. Це — «Броколі з креветками».
Готується просто неймовірно легко та швидко. Капусту броколі розморожуємо та підсмажуємо на олії до апетитної скоринки. Додаємо до неї почищені креветки, ще трішки обсмажуємо. Беремо імбир, чистимо, нарізаємо тоненькою соломкою. Часник також чистимо, ріжемо на тонку соломку, перемішуємо з імбиром. Додаємо цю суміш до капусти з креветками. Смажимо все це ще 5-7 хвилин. Потім скроплюємо молюсковим або соєвим соусом і на малому вогні тушимо ще 10 хвилин. Готово!
Аби приготувати, нам знадобиться:
броколі — 10 суцвіть,
часник — 2 зубки,
імбир — 1/2 кореня,
креветки (тигрові) — 5-6 шт.,
соус — 5 ст. л.
До цієї страви найбільше смакуватиме салат із селери, помідора, свіжого огірка та червоної ялтинської цибулі.
Смачного!
Comments are closed.