Країна, про яку піде мова, раніше була просто перлиною — як для своїх громадян, так і для туристів. Хто з нас колись не мріяв поїхати на відпочинок у найбільш капіталістичну з колишнього соцтабору Югославію? Країну, де поєдналися дві культури та дві релігії — християнська й мусульманська.
Але не так все просто склалося навколо стратегічних балканських висот. Із цих висот, як на долоні, проглядається, а при бажанні та потребі прострілюється вся Європа. Результат уже відомий — довга війна, тисячі жертв винних і невинних, адже гинули не лише військові, але й мирне населення. Жорстокість завжди породжує жорстокість — це аксіома. Втручання військ НАТО мене не здивувало, а от те, що Хорватія надала свої летовища для розміщення літаків, які бомбардували міста, де у багатьох хорватів жили друзі та близькі — це було для мене шоком.
Мені вдалося побувати у Белграді та Сараєво, коли там йшла війна — у 1996-му та у 2000 році, коли вже все закінчувалося. У 1996 році я погодився взяти участь у змаганнях в Сараєво, на розбомбленому олімпійському стадіоні, де проводили відкритий кубок Югославії. Хотіли довести усьому світу, що країна живе й не здалася. З Белграда ми тоді їхали на джипах у повній військовій амуніції, озброєні пістолетом, гранатами та автоматом Калашнікова (з патроном у патроннику). Бо їхали ми до Сараєва через зону активних бойових дій. Було страшно, дорогою чули відлуння вибухів і пострілів…
У 2000 році доля подарувала мені знайомство з легендарною людиною — Дані Золтаном, який 27 березня 1999 року поклав кінець міфу про невразливість ударних штурмовиків військ США F-117 (Стелс), підбивши літак ракетою «земля-повітря» за 32 кілометри від Белграда. Потім їх збивали і в Афганістані, Іраку, але то потім. А першим був полковник Золтан.
 |
Сьогодні Дані Золтан пече хліб зі своїм бойовим другом у своїй пекарні в центрі Белграда. Вхід до пекарні прикрашає хвостова обшивка того американського літака. От так символічно — від зброї до хліба.
А познайомив мене з ним мій колега — штовхальник ядра Драган Періч, фіналіст Олімпійських ігор в Атланті. Ми розмовляли з Дані та Драганом, смакуючи випічку. Вона мене вразила, називалася — «Літній сон». Тож давайте спробуємо зробити її вдома.
Беремо форму для тарталеток (як для кексів, тільки на половину нижча), мастимо маслом і ставимо рядами. Далі беремо листове тісто, викладаємо на форми та притискаємо. Відтиснуті формочки з тістом випікаємо 15 хвилин при температурі 180 градусів, охолоджуємо.
Наповнюємо тарталетки заздалегідь приготованою кремовою масою зі збитого сиру, яєць, цукру та вершків. Викладаємо на крем ягоди (які хочемо), поливаємо тарталетки желейною масою (фруктове желе), ставимо в холод на одну годину. Дуже смачно!
Аби приготувати, нам знадобиться:
замерзле шарове тісто — 1 пачка,
сир (творог) — 400 г,
цукор — 150 г,
яйця — 2 шт.,
вершки — 50 г,
фруктове желе — 1 пакет;
ягоди до смаку.
Смачного!
Comments are closed.