Олег Головенський «Якщо у вас немає доброго набору зброї для виживання, купіть його негайно. Хай це буде одним із пріоритетів — після запасу продовольства, води, палива, житла. Купіть хоча б середніх розмірів пістолет, військову напівавтоматичну гвинтівку і пістолет або гвинтівку 22?го калібра… Непогано мати також помпову рушницю, а ще краще — напівавтоматичний карабін…».
Це не цитата з романа?детектива чи інструкції по створенню вуличної банди, це всього лише порада з інтернет-щоденника людини, що пережила дефолт в Аргентині. Коли в грудні 2001 року одномоментно обвалилося «аргентинське економічне чудо», країна з благополучної і досить заможної «житниці» перетворилася в чи не найнебезпечніше місце на землі. Країна з комфортним кліматом, добрими землями, розміреним і безпечним життям, що ще кілька років тому претендувала на входження до десятки найзаможніших держав світу, за кілька тижнів перетворилася на країну голодних бунтів, погромів, вуличних перестрілок та грабежів, де загальною проблемою стало задоволення елементарних проблем — їжа, вода, безпека, житло.
Аналогій з сучасною Україною в Аргентини десятилітньої давності достатньо. Ті самі масова приватизація, лібералізація, відсутність протекціонізму щодо національного виробника, надспоживання завдяки дешевим зовнішнім запозиченням, спрощення механізму входження транснаціональних компаній в економіку Аргентини. Все за інструкціями МВФ, який вважав своє «дітище» — Аргентину 90?х років минулого століття — зразком для наслідування. І все насправді було симпатичним та прогресивним. Але… щось змінюється в сучасному світі. Схоже, що епоха надмірного захоплення речами віртуальними завершується. Світова економіка, що, як виявилося, діяла останні сто років як гігантська доларова піраміда себе вичерпує. Падіння з «віртуалу» в «реал» буде болісним і жорстоким.
…Гігантський зовнішній борг Аргентини при неконтрольованому імпорті (зовсім як в Україні, в якій, за останніми даними Держстатистики, в 2008 році негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 18,5 (!) мільярдів доларів), вимагав ще більше іноземної валюти, поглиблював залежність країни від зовнішніх запозичень. Крах економіки боргового «пірамідального» типу в таких випадках є лише питанням часу. У 2001 році високі врожаї зернових у світі призвели до падіння валютних надходжень в Аргентину. (Порівнюємо з падінням ринків українського експорту — металургії та хімії — на початку 2008?го). Обвал національної валюти. І в результаті — у грудні 2001?го — дефолт, з усім набором деструкції. А далі — довгі роки економічного занепаду та соціального хаосу.
Виглядає на те, що стуація в Україні може повторити аргентинську, і не виключено, що у більш жорсткому варіанті. У післядефолтній Аргентині звичне явище, коли на полях на найродючіших землях, що огороджені високими парканами, вирощуються технічні культури, а все продовольство вивозиться за кордон (за дефолтні борги потрібно ж бо розраховуватися, бухгалтери міжнародних фінансів боргів не прощають). А навколо тих парканів — мільйони голодних, бо земля — єдине ліквідне, чим ми зможемо розрахуватися за декілька років кредитного надспоживання.
Можливо, я згущую фарби, але в цій ситуації, на всіх рівнях, від держави до кожної окремої сім’ї, як казав Подерв’янський, «краще перебдіть, ніж недобдіти».
P.?S. Що робити? Запас продуктів, палива, побутових товарів не зашкодить. А хто вважає це маячнею, то є й інші варіанти.
Жартівники кажуть, що якщо ви кажете, що щурі несмачні, то це означає, що просто не вмієте їх готувати.
