Минулого четверга, 4 квітня, у Нью-Йорку після тривалої хвороби помер Андрій Мельник – один із засновників уже легендарного гурту «Брати Блюзу», та й просто геніальний бас-гітарист, без якого нереально уявити собі музичну історію Франківська й не тільки його.
Яким він був у житті, чого не встиг зробити – у спогадах друзів, колег, вчителів.
Мирослав Левицький, один із засновників «Братів Блюзу», клавішник:
«Андрій любив солодке, був скромним, але завжди – душею компанії. Ми познайомилися ще до «Братів», десь у 1991 році, коли потрібно було бас-гітариста для коломийської групи «Заграва». Тоді вперше зустрілися, він справив враження дуже життєрадісної людини. Так воно по суті й було.
У 1992 році ми ініціювали створення «Братів Блюзу» і він, звісно, був тією людиною, яка стояла біля витоків. У Франківську був центр естетичного виховання, Андрій працював там звукоінженером, тож завдяки йому ми мали можливість займатись у тамтешній репетиційній.
Він був дуже світлою людиною, півсвіту з ним об’їздили і жодного неприємного спогаду. Пам’ятаю, як їхали на концерт у Німеччину, була зима, дуже холодно, і ми десь в дорозі на польських полях. Але він вмів знаходити позитив у будь-чому. Так оптимістично підбадьорював своїм улюбленим – «пацани». Був майстром гумору.
Востаннє ми бачилися в Нью-Йорку, у 2003 році, на фестивалі, він ще просив мене, аби я не вертався, але мав контракт зі студією, мусив поїхати. Не думав, що ми більше ніколи не побачимося.
Його смерть була несподіванкою, ми планували й надалі робити нову музику, можливо, записати по інтернету або поїхати до Америки та зробити запис. Він дуже шкодував, що не міг приїхати на наш ювілейний концертний тур до 20‑річчя створення гурту. Я спочатку не розумів чому, бо він не говорив про свою хворобу і заборонив всім про неї згадувати. Тепер розумію».
Ігор Тихий, керівник гуртка вокально-інструментальної музики у франківському центрі дитячої та юнацької творчості:
«Андрій ще в мене вчився грати на гітарі у Палаці піонерів, бо я якраз займаюся цим ділом. То було десь у 1980‑му. Я його дуже добре знаю, і його братів, бо ми ще й жили по сусідству – на Карпатській. Потім до нас ще прийшов його молодший брат – Славік, грав на клавішах. Третій – Лесик – на духових.
Андрій цілеспрямовано хотів стати бас-гітаристом. Спочатку, звісно, освоював акустичну гітару, але потім каже: «Ігоре Михайловичу, я б хотів бути бас-гітаристом». От так і почалося. Створили ми такий невеличкий колектив, досить непоганий був, як на той час, вони всі були ще школярами. Як називався? Просто – вокально-інструментальний ансамбль Палацу піонерів. То був один із моїх найперших і найвдаліших колективів.
Вони брали участь фактично у всіх заходах, які організовувало управління освіти. Пам’ятаю, був при палаці мішаний хор, і ми вирішили зробити акомпанемент в естрадному стилі. Хлопці спочатку перелякалися – як це, хор і тут ми з гітарами?! Але вийшло дуже оригінально.
Після навчання в «нафти і газу» він перейшов на професійну сцену, поїхав у Київ, працював зі знаменитостями, найдовше з «Братами Блюзу». Ми бачилися, часто говорили про музику. От принесе фанеру «Братів блюзу» і завжди тішиться: «Ми там зробили таку класну річ, слухайте, як кльово все звучить, по кайфу лабати».
Роман Калин, лідер гурту «Гринджоли»:
«Андрій був старший від мене на три роки. Всі його кликали «Боця». Я з ним познайомився, коли ще у дев’ятому класі вчився, а він уже грав у «нафти і газу», там був такий рок-гурт «Искатели». Шукав його, аби він навчив мене такого технічного прийому гри на бас-гітарі, як слеп. На той час це було дуже круто, і Боця ним володів досконало. Ходив до нього, брав уроки. Він показав мені ще купу прийомів. Потоваришували, спілкувалися як музиканти, далі його доля занесла у «Брати Блюзу». Я взагалі вважаю, що якщо брати бас-гітаристів, які у нашому місті жили, живуть і будуть жити, то Андрій Мельник був одним із найвизначніших, та що там у місті – навіть в України. Він був фанатично закоханий у свій інструмент.
Потім так життя склалося, що він виїхав у США, я ще з ним спілкувався – по телефону, в соцмережах, питав, чи він ще грає. То він сказав, що ніколи й не покидав грати. По суботах-неділях грав у клубах, робив сейшени. Останнім часом вони разом з Сергієм Поповичем, теж моїм знайомим, створили гурт «Goodswon». Можна перекласти як «добрий лебідь». Отже, Боця і там продовжував займатися музикою».
Ігор Семків, викладач студії ударних інструментів у франківському центрі дитячої та юнацької творчості:
«Такі люди дуже рідко зустрічаються – прекрасний товариш, інтелектуал, сім’янин. Музикант колосальний. І все, чого він досягнув, це все самотужки.
Ми жили разом в одному будинку, він на п’ятому поверсі, я на другому. Їх троє братів було, та якось так сталося, що всі троє переїхали у Штати й сім’ї позабирали. Осіли у Брукліні. З тої голодухи – у нас було важко дістати інструменти – він, бідолаха, накупив 12 бас-гітар. Ми аж розсміялися. Казали, Андрію, ну що ж ти так? А він – а тут хоч є що купити.
Ми постійно спілкувалися по скайпу, телефону. І він навіть півслова не сказав, що хворий, що має якісь проблеми, просто десь останній місяць перестав включати камеру в скайпі. Тепер розумію чому. Це йому треба віддати належне, бо не кожна людина зможе до останнього так триматися і ще помагати іншим: знайомі музиканти розказували, що він в останні тижні ще щось пересилав, давав поради по грі на бас-гітарі. Нині дуже мало є таких людей – з одним лише знаком плюс».
Довідка:
1993 рік – Донецьк. Андрія Мельника визнано кращим бас-гітаристом фестивалю «Червона Рута». У складі гурту «Брати Блюзу» стає володарем Гран прі фестивалю.
1994‑1995 роки – гурт має концерти у Франції, Німеччині, Польщі, Словаччині, Угорщині, Білорусі, бере участь у міжнародному фестивалі «Україна. Весна. Славутич».
1995, 2000 – концерти з нагоди приїзду Президента США Білла Клінтона в Україну.
1998 – концерт на великій сцені одного з найбільших європейських фестивалів – «Pepsi Sziget». Будапешт, Угорщина.
2000 – у співпраці з BMG-studio (Мюнхен, Німеччина) вийшов перший CD групи під однойменною назвою – «Брати Блюзу».
2003 – концерт «Братів Блюзу» в Українському домі (Нью-Йорк).
У різні роки Андрій Мельник працював з Іваном Поповичем, Ані Лорак, Олександром Пономарьовим.
Comments are closed.