Вперше до рук бойову зброю Анатолій Хруслав взяв у три роки. Каже, батько був військовим, а дітей тоді змалку привчали до того, що вони повинні стати воїнами. Зараз він – майстер спорту з кульової стрільби. За плечима служба у спецназі й та понад 30 років тренерського стажу. В людину жодного разу не стріляв.
«Репортеру» пан Анатолій розповів про специфіку навчання стрільбі, легалізацію зброї та чому варто вчити дітей нею володіти.
Залишився один
Анатолій Хруслав зустрічає в тирі спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву. Це невелике приміщення на три кімнати: тренерська, кімната для теоретичних занять і кімната, де проходять стрільби. Саме триває тренування.
«Нас сьогодні лише четверо, – каже пан Анатолій. – Канікули. Діти пороз’їздились».
Двоє дівчат і двоє хлопців дуже дисципліновано, чітко виконують вказівки тренера, відпрацьовують влучність.
У цьому тирі чоловік працює з 1985 року. Стрільбою професійно почав займатися у 1964 році. За чотири роки виконав норму майстра спорту. Потім була строкова служба. Каже, хоч до того був пістолетником, в армії довелось стати снайпером. Після демобілізації ще навчався, а потім отримав запрошення на тренерську роботу.
«Коли я починав працювати, в Івано-Франківську було 15 тирів. І вони були забезпечені всім необхідним. Зараз залишився лише цей один, який функціонує цілий рік і набирає учнів, – розповідає Анатолій Хруслав. – Раніше тут працювали 15 людей, з них вісім тренерів. Тепер тільки я».
Пригадує, окрім міських, працювали ще й тири в області. Майже в кожному районі був свій.
«На змагання місто виставляло команду із 120-150 учасників. Нині хіба 1-2 спортсмени», – каже тренер.
Зі спорядження тут – гвинтівки й пістолети, випущені в 1970-их. Патрони – однолітки зброї.
Поле бою – змагання
Попри непросте технічне і матеріальне становище, каже тренер, учнів у школі не бракує. Якщо два роки тому секцію відвідували від 20 до 25 дітей, то сьогодні – понад 50. Хлопців беруть з 10 років, дівчаток – з 11.
«Більше людей стало приходити. Хочуть вчитися. І це правильно. Бачимо, яка ситуація на Сході, – каже пан Анатолій. – Козаків з п’яти років привчали до володіння зброєю. Афганістан чому не могли перемогти? Бо вони привчали дітей до зброї. І ми хочемо, щоб дитина в 10-11 років володіла зброєю. Але щоб використовували її тільки у спорті. Наше поле бою – змагання. Хто кращий, хто спритніший, той отримує медалі».
Спершу на навчання беруть всіх охочих, які не мають медичних протипоказань: проблем із зором чи поставою. Далі проводять відбір за влучністю. Займаються діти 2-5 разів на тиждень. Заняття тривають від 20 хвилин до 1,5 години.
«Спершу вчимо володіти зброєю так, щоб не зашкодити іншому, – розповідає тренер. – Потім починаємо вчити стріляти. Якщо ти зробиш 1000 пострілів, то будеш знати, як володіти зброєю: як підійти до неї, як зарядити. Якщо зробиш 10 000 пострілів, то навчишся правильно робити постріл: як правильно стати, як правильно дихати. А коли зробиш 100 000 пострілів, то навчишся правильно стріляти і влучати в ціль».
Події на Донбасі внесли корективи в навчання школи. На заняття запрошують бійців АТО. Ті показують учням бойову зброю.
«Кличемо хлопців, аби показували збір-розбір бойової зброї, щоб діти звикали. Щоб знали, як з нею поводитися», – пояснює Хруслав.
Процес навчання стрільби зі спортивної зброї та бойової, каже тренер, нічим не відрізняється. Та, якщо в бою завдання влучити в супротивника, то у спорті – в «десятку», а це складніше.
Поки не вилетіла куля
Попри те, що зброя – невід’ємна частина життя Анатолія Хруслава, використовувати її проти людини йому не доводилося.
«Зброя думає так, як думає її володар. Вона робить те, що хоче власник. Але ти володар зброї, поки з неї не вилетіла куля. Потім думати пізно», – каже чоловік.
За словами тренера, в будь-якому разі володіння зброєю є добрим навиком для самозахисту. Зараз, наприклад, збільшився запит на навчання стрільбі з травматичної зброї.
«Травматична – сильна зброя, нею можна вбити. Тому вчимо, куди можна стріляти, щоб не нанести серйозних ушкоджень, щоби пострілом привести нападника до тями, – говорить Хруслав. – Вчимо, якщо в тебе є зброя, то ти сильніший, але вбивати – зась».
Не приховуючи гордості, чоловік каже, що за роки тренерської роботи жоден його учень не мав проблем із законом:
«Я за легалізацію зброї. Наразі ситуація така, що поліція нас захистити не може. Треба мати можливість захистити себе всім тим, чим може напасти супротивник. Нелегальної зброї зараз дуже багато. Якщо він до вас приходить і має як мінімум пістолет, і знає, що у вас нічого немає, то він зробить усе, що хоче. Але будь-який злочинець не самогубець. Якщо він знає, що у вас є зброя, то десять разів подумає перед тим, як напасти».
