Російські окупанти залучали українських військовополонених до ексгумації тіл цивільних, загиблих під час бойових дій у Маріуполі навесні 2022 року. Про це «Слідству.Інфо» розповів звільнений з полону морський піхотинець Сергій Гриців з Прикарпаття.
Протягом місяця бранців о 4 ранку вивозили з Оленівської колонії до зруйнованого міста, де вони розкопували масові поховання та діставали тіла з-під завалів.
За словами Гриціва, полонені відкопали близько 800 тіл і стали свідками мародерства з боку російських конвоїрів. Згодом цих же військовополонених катували та судили за сфабрикованими звинуваченнями — сам Сергій Гриців отримав 25 років ув’язнення.
Військовополонених примушували ексгумувати маріупольців
Росіяни знищили та окупували Маріуполь чотири роки тому. На місці зруйнованих будинків, під завалами яких залишалися люди, нині зводять нове житло — не для маріупольців. Тіла загиблих мешканців міста ніхто системно не шукає. Окрім їхніх рідних.
До ексгумації цивільних залучали українських військовополонених. Одним із них був морський піхотинець Сергій Гриців, якого утримували в Оленівській колонії. Навесні 2022 року його разом з іншими бранцями щодня о 4 ранку вивозили до зруйнованого Маріуполя.
«Нас вивозили о четвертій або п’ятій ранку. Ділили по п’ять чоловік у групі. За чотири тижні ми відкопали приблизно до 800 людей цивільних», — розповідає Сергій.
За його словами, тіла діставали з-під завалів зруйнованих будинків, з дворів, городів і місць стихійних поховань. Серед загиблих були діти та літні люди — багато хто помер від обстрілів, голоду, холоду або відсутності медичної допомоги під час облоги міста.
«Було дуже багато розірваних тіл після обстрілів. Ми це все намагалися відкопувати. Але бувало, що руками просто не дістанеш, а техніку окупанти не охоче залучали. Наприклад, у нас інформація, що під завалами будинку повинна бути ціла сімʼя, а ми знайшли тіло тільки однієї жінки, решта — залишилися під бетонними плитами. Минув тиждень і ми побачили, як той будинок вже “важка” техніка горне», — додає колишній полонений.
Полонених возили і на Старокримське кладовище, де вже були поховані цивільні. Там вони бачили родичів загиблих, які були проти повторних ексгумацій. Слідчі казали рідним, що це поховання ще при українській владі, і їм треба перевірити — чи не вбили цивільних. Як діставали тіла, окупанти присвоювали номера загиблим людям, а документи часто викидали назад у вириту траншею.
«Ми бачили, як конвоїри ділили між собою гроші та цінні речі, які знаходили під час ексгумації», — згадує Сергій Гриців.
Тіла складали у чорні мішки, присвоювали номери і вивозили до “імпровізованого” моргу, який облаштували на парковці супермаркету “Metro”.
Як зʼясували журналісти «Слідства.Інфо» з ексклюзивно отриманих документів від людей, які шукають своїх рідних, — Слідчий комітет РФ в офіційно визнає, що тіла загиблих цивільних у Маріуполі «губилися», а місця поховань не завжди фіксували. Родичам зниклих безвісти слідчі і досі надсилають відмови у відкритті кримінальних справ або повідомляють, що інформація про рідних у базах моргу відсутня.
«Сьогодні ти свідок, а завтра – підсудний»
Після участі в ексгумаціях російські силовики почали використовувати українських полонених як фігурантів сфабрикованих кримінальних справ. За словами Сергія Гриціва, його та інших бранців піддавали катуванням, змушували підписувати так звані “щиросердні зізнання” у вбивствах цивільних мешканців Маріуполя.
«Якщо ти не хотів підписувати “щиросердне”, конвоїри закривали в карцер. Рано чи пізно, через 3 місяці, коли здоров’я вже на межі, то підписуєш», — розповідає Гриців.
На відео, що оприлюднює у відкритий доступ Слідчий комітет РФ із українськими військовополоненими, які начебто “зізнаються” у злочинах в Маріуполі, потрапив і Сергій Гриців. Його просять представитися та сказати у чому обвинувачується, він каже: “У виконанні злочинного наказу”. У розмові з журналістами пояснює: «До цього запису йде довга процедура підготовки. І якщо обличчя полоненого виглядає цілим, це не означає, що все нижче шиї, що залишається під одягом не фіолетове».
Судові процеси, за його словами, були формальністю. На чотирьох підсудних призначали одного адвоката. Якось адвокат просидів хвилин пʼять під час засідання, йому хтось подзвонив і він пішов. Більшість засідань проводили онлайн. Свідками у справах часто ставали ті ж самі військовополонені.
«Абсурд у тому, що потім ті свідки ставали обвинуваченими з вироками. Там круговорот виходив. Сьогодні ти на лаві підсудних, а я — свідок, а завтра — навпаки. Якщо прочитати, що написано у “вироках”… росіяни цього не допустять. А наші слова — це просто слова. Немає ніякої доказової бази», — розповідає Сергій.
Росіяни засудили Сергія Гриціва до 27 років тюрми за сфабрикованими звинуваченнями у тероризмі і екстремізмі. Через апеляційне звернення зменшили до 25 років. У полоні Сергій пробув два з половиною роки і пережив численні катування: струм до геніталій, підвішування за ноги, пакет з хлоркою на голові, вирвані нігті, зламані ребра. Під час етапування та перед обміном усі копії вироків у полонених вилучали.
Читайте також: Серед звільнених нині з полону є Сергій Гриців з Прикарпаття
«Це буде абсурд, якщо це прочитати, що там написано. Вони цього не допустять. А наші слова — це просто слова. Немає ніякої доказової бази», — каже Сергій.
Через чотири роки після окупації Маріуполя родини загиблих досі не знають, де поховані їхні близькі, невідома точна кількість. Поки людям надсилають формальні відписки, російські слідчі фабрикують вироки українським військовим, звинувачуючи їх у вбивствах «невстановлених» цивільних.
