Керівник Центру воєнно-політичних досліджень Дмитро Тимчук висловив свою позицію стосовно розслідування трагічних подій під Іловайськом на своїй сторінці у соцмережі.
Публікуємо весь текст повідомлення:
ГПУ заявляє, що серйозну роль в подіях зіграв відхід 5-го тербатальона з позицій без наказу. Чи правда це? Свята правда.
Керівництво Міноборони заявляє, що операція в районі Іловайська була спланована бездоганно (можливо, з деякими дрібними прорахунками). Чи правда це? Свята правда.
Але в обох випадках – це не вся правда. Тоді як зараз половина правди ще гірше, ніж взагалі відсутність будь-якого розслідування.
Почнемо спочатку. Операція проводилась за відпрацьованим алгоритмом: знищення вогневих позицій і груп бойовиків в районі населеного пункту, його блокування силами армії, і вхід в населений пункт підрозділів для проведення зачистки (зрозуміло, що не маючи важкого озброєння – малося на увазі, що воно їм просто не потрібно). До цього моменту все йшло за планом.
Далі операцію зірвали підрозділи регулярної армії РФ, які нанесли удар по нашим підрозділам в районі Іловайська, і взяли в оточення ті наші підрозділи, які вже увійшли в місто.
Ось з цього моменту неможливо зрозуміти, навіщо нас намагаються відволікти від головної теми міркуваннями про те, що операція в Іловайську була спланована правильно, а якби 5-й тербатальон НЕ дезертирував, то не було б трагедії.
Що стосується 5-го тербатальона – я його не вигороджую, ні в якому разі. Коли ми говоримо про дії батальйону, мимоволі виникає резонне питання: якщо дійсно всім бійцям батальйону загрожувала загибель, і вони були змушені відступити, то чому ж вони не відступили в «традиційному» розумінні цього слова і не зайняли нові позиції, а опинилися, так би мовити , кілька далеченько від місця подій?
Думаю, якби командний склад батальйону відповів би на це питання, він вніс би ясність в ситуацію і припинив багато палкі суперечки.
Але це другорядне. Суть в тому, що слідству необхідно відповісти на початковий питання: КОЛИ саме українське військове керівництво отримало інформацію про масове вторгнення військ РФ (а від кордону до Іловайська все ж танком валити не 5 хвилин), і які заходи вжити для того, щоб не сталося трагедії (прийнялося виводити війська або початок перекидати резерви). Якщо ж така розвідінформація не надійшла, якщо до появи російських вояків під Іловайськ їх ніхто не «побачив», – то з чиєї вини? Відповіді на ці питання будуть головними відповідями в цій історії.
І ще одне. Ми з дитинства чуємо фразу, що перед законом усі рівні. Іловайська трагедія – якраз той випадок, коли принципово важливо, щоб перед обличчям слідства були рівні всі, без огляду на наявність зірок на погонах, а також їх величини. Якщо цього не відбудеться, армію можна ховати. Бо гріш ціна тій армії, в якій за все несе відповідальність тільки солдат.
