Днями франківський драмтеатр оголосив про старт екскурсій для всіх охочих. Обіцяють привідкрити таємниці та провести там, де глядач зазвичай не ходить.
Найближчу екскурсію анонсували на 7 березня, «Репортер» встиг раніше.
До теми: Франківський драмтеатр анонсував репертуар на березень (АФІША)
Є чим хвалитися
Помічниця гендиректора Леся Зьола зустрічає на робочому вході. Поки чекаємо на менеджера з реклами та зв’язків із громадськістю Євгена Хімейчука, який і придумав зробити екскурсії регулярними, розповідає, що почалися вони рік тому. Спершу – для студентів театральних вишів.
«Приїжджали студенти із Києва, Львова. Вони їхали на виставу і просили ще й екскурсію, – розповідає Леся. – Їм було цікаво, і ми мали чим похвалитися».
Висота сцени театру – 20 м, глибина – 21. Також наш театр один із трьох в Україні, що мають поворотне коло. Діаметр – 14 м, поворот триває майже 3 хв. Декорації зберігають у спеціальних кишенях зліва і справа від сцени.
А ще споруда має підвали. Відстань від найвищої точки до підвалу – це висота дев’ятиповерхівки. На даху є три майданчики, один з них вертолітний.
«Франківськ раніше був військовим містом, тож коли будували театр, то передбачили вертолітний майданчик. Він на найвищій платформі, – говорить Леся Зьола. – На найнижчій і водночас найширшій проводили пресконференцію фестивалю Порто Франко. Ще одна виходить на Бандери. Ми думали водити групи й на дах, але він для цього не пристосований, тож директор заборонив».
Крім студентів, на екскурсії просилися й інші шанувальники театру. Загалом прийняли вже з 10 таких груп. А коли до колективу приєднався Євген Хімейчук, то запропонував зробити візити за лаштунки театру регулярними.
«Я чотири роки працював у туризмі, – розповідає Хімейчук. – То вирішив туристів залучити й до театру. Це цікаво не лише місцевим. Плануємо ознайомчу екскурсію для туроператорів, аби пропонували приїжджим. Екскурсії – це й заробіток, і промоція».
Костюми, меблі, унітази
Екскурсія розрахована на дві години та 11 локацій. Одна з незвичних – у підвалі. Це склад костюмів, які вже не використовують. Ним завідує Леся Капущак, костюмер – з 1965 року.
«У неї всі костюми чисті, накриті, деякі на стелажах чи в шафах, і вона із закритими очима знає, де яка вистава. Усі хочуть сфотографуватися, щось приміряти, – каже Леся Зьола. – А от костюми, які використовуються, зберігають у двох гардеробних. Там теж є на що подивитись».
Леся та Євген ведуть до художнього цеху, що вечорами перетворюється на майданчик для вистави «Модільяні». Тут якраз працюють з диваном для вистави Жуля Одрі «Мадам Елен».
Далі переходимо у кабінет Володимира Плазинського, начальника художньо-декораційного відділу. Його стіл прикрашає рожеве мишеня з вовни. «Це мені бутафорша Юля зробила», – хвалиться Плазинський. Поряд з ним за сусіднім столом Ніна Бойко лагодить килим з вистави «За двома зайцями».
Далі сходами вниз повз полотна з вистави «Модільяні» – у бутафорський цех Юлії Руденко. Господині на місці немає, Володимир показує маски до майбутньої прем’єри «Цар Єдіп». На столі – ескізи, заготовки, є й одна готова маска.
До теми: Шекспір, Гоголь і складні теми. Франківський драмтеатр обіцяє найкрутіший сезон
До теми: «Шолом із «Гамлета» знаєте, з чого зроблений? – питає Плазинський. – Це – будівельна каска». Шолом приміряє Євген Хімейчук.
У будівельному цеху одразу за дверима – верстати. Назустріч виходить Юрій Німчук, начальник мехвідділу, якраз прямує ремонтувати вхідні двері. «Я ремонтую все, що на сцені», – коротко відповідає він і йде до праці.
А ми потрапляємо у тельферну, звідки на сцену подають декорації. Це високе вузьке напівтемне приміщення. До нього ведуть високі металеві ворота. Уздовж стіни розташовані тельфери, якими прямо на сцену й піднімають декорації.
У столярному цеху шум і хмара тирсового пилу. Коли глохне верстат, стає легше. «Це наш Юрій Бацвін – інженер за освітою, має золоті руки. Тут починаються декорації», – знайомить нас Володимир Плазинський.
Показують раму від дзеркала, яка раніше стояла у готелі «Дністер».
«Воно, здається, було ще в готелі «Австрія». Коли з «Дністра» зайве викидали, то віддали в театр. Буде час, спробую відновити», – пояснює Бацвін.
Читайте також: Жуль Одрі поставить у франківському драмтеатрі виставу “Мадам Елен”
Дорогою назад Плазинський розповідає, що там, де нині камерна сцена, спершу були каси. А в 1990-х це приміщення віддали в оренду під магазин сантехніки – продавали унітази.
Приречені на успіх
На третьому поверсі театру – музей колишнього головного художника театру Олександра Семенюка. На дверях, окрім таблички «Головний художник театру», напис «Без перерви та вихідних».
«Серед іншого, тут зберігається колекція клоунів, яких збирав Семенюк. Ми придумали таку легенду – якщо прийдеш зі своїм клоуном і подаруєш музею Семенюка, то будеш приреченим на успіх. «Ми приречені на успіх» – його крилата фраза, яку ми використовуємо у різних ситуаціях», – додає Зьола.
Спускаємося у фойє. Будівля театру – типовий зразок радянської архітектури. Інтер’єр у гуцульському стилі – робота архітектора Дмитра Соснового. Панно площею 120 квадратів виготовлене за технологією мальованої косівської кераміки, що нині у спадщині ЮНЕСКО.
Майстри Василь Вільшук, Йосип Косович і Михайло Мурафа на одному з елементів панно відтворили себе – на рівні людського зросту є плитка з трьома гуцулами, які грають на сопілках. За оздоблення театру Сосновий і майстри-художники отримали Шевченківську премію.
Наступна – сцена.
«Тут зазвичай хтось є – носять декорації, прибирають чи відбуваються репетиції. Якщо пощастить, можна подивитися, як працює техніка. Зокрема, як крутиться коло, як опускається завіса, працює зв’язок із гримерками, – говорить Леся Зьола. – Сцена, аби крутилася, має ще два рівні під собою, їх можна задіювати як сценічні майданчики. Ми якраз працюємо над цим, і людей туди поки що не водимо».
А на камерній сцені під час екскурсії можна застати за роботою режисера Жуля Одрі, який зараз працює над «Мадам Елен». Він якось дозволив студентам залишитись на репетицію – можна сказати, пощастило.
Відтак, екскурсії кожного разу будуть іншими, залежно від робочого процесу в театрі. Якщо застати на локаціях тих, хто за них відповідає, то можна почути все не від екскурсовода, а з перших вуст. А розповісти є що.
Прогулянки відбуватимуться по суботах. Перша екскурсія запланована на 7 березня. Початок о 15:00. Вартість – 100 грн з дорослого і 50 грн з дитини. Група буде до 20 людей. Можлива й опція англомовних чи індивідуальних турів.
Аби потрапити, потрібно зареєструватись у гугл-формі, яка є на сторінці театру. Також групи можуть звертатися в касу театру чи до Євгена Хімейчука за номером 095 70 34 354.
Авторка: Ольга Суровська
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.