Урочище Підлюте з початку війни стало прихистком для вимушено переселених осіб. Сьогодні тут проживає 38 переселенців з Донецької та Херсонської областей, є люди із міста Запоріжжя та Харкова, пише Репортер з посиланням на пресслужбу УГКЦ ІФ.
На цей час в урочищі проживає 38 осіб, із них 3 діток. Хоча, як розповідає брат Олександр — в. о. адміністратора урочища, були часи, коли рекреаційний центр приймав до 70 людей.
Читайте також: «Діти навіть не плакали». Начальниця поїзда Галина Соловей про перші евакуаційні рейси (ФОТО, ВІДЕО)
Люди, які тут проживають, мають трьох разове харчування. У нас на кухні є працівники, але наші жінки не можуть залишати осторонь, тому між собою облаштували графік миття посуду. Чоловіки ж, своєю чергою, у холодну пору року колять дрова, аби у нашій їдальні та кімнатах було тепло та затишно. Щодня, о 16:00 ми маємо молитву на вервиці, її започаткували брати-семінаристи, які раніше приїжджали сюди, а я підтримую цю ініціативу і надалі», — розповів брат Олександр.
У Підлютому з листопада минулого року мешкає пані Ніна з села Бахмутське, що поблизу Бахмута.
Від мого будинку залишився тільки фундамент, як і в усьому селі. Зараз там тривають бої. Перші обстріли почалися 14 травня, відтоді жила в підвалі, – розповідає жінка.
За словами жінки, продукти отримати було неможливо — крамницю розбомбили одразу. Спочатку їх надавали гуманітарною допомогою, а згодом постачання припинили — шляху до села не було. Єдиною допомогою були військові з Дніпра. Їхній командир доручив хлопцям доставляти цивільним продукти й приносити у підвали.
Читайте: Не дім, але майже. Як у Надвірній «Карітас» будує притулки для ВПО (ФОТО, ВІДЕО)
8 листопада зруйнували мій дім, а мене «засипало» у підвалі. З-під завалів мене врятували наші хлопці-військові, які майже одразу прибігли на допомогу. Пам’ятаю, кричали «Бабо Ніно, ви живі?!», а далі забрали мене звідти так швидко, як могли: сусідні будинки мали обстрілювати. Ось так, нічого не беручи з собою, опинилася в Слов’янську, звідти евакуаційним потягом вивезли до Тернополя, вже з нього дісталася до Івано-Франківська. Першу допомогу видали у франківському «Карітасі», бо з собою не було нічого», – розповідає пані Ніна.
Свою історію розповіла також пані Марія з Херсону. Вона з чоловіком після 9 місяців життя в окупації, через постійні ракетні обстріли, таки виїхала зі свого рідного міста.
Читайте: «Котики України»: Як у Франківську дитячі емоції перешивають у донати військовим
Тут вони проживають разом зі своєю родиною, які мешкають у Підлютому від квітня. Пані Марія каже, що у шелтері вони вже пристосували, її дочка та зять працюють дистанційно, а онучка дистанційно навчається в одній із херсонських шкіл.
Нам тут дуже подобається. Коли ми приїхали, то не могли надивитися. Тут чисте повітря, що не може не тішити. Тут нас прийняли хороші люди, нас добре харчують, всюди тепло та чисто. А адміністратори цього будинку, хоч вони й зовсім чужі для нас люди, проте турбуються про нас, наче про рідних і давно знайомих», — ділиться жінка.
Днями Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ у рамках італійсько-українського проєкту «Разом з Україною» передала допомогу для мешканців урочища Підлюте.
Ця ініціатива фінансується італійською урядовою організацією AICS, за підтримки FOCSIV у співпраці з Івано-Франківською Архієпархією УГКЦ та іншими благодійними організаціями.
Рекреаційний центр, який вже понад рік часу діє як прихисток для переселенців, отримав:
- Обігрівач масляний 10 шт.
- Чайник 5 шт.
- Подушки 1 шт.
- Ковдра 7 шт.
- Комплект постільної білизни 31 шт.
- Рушник махровий 100*150 36 шт.
- Рушник махровий 50*90 36 шт.
Окрім того, шелтер отримав 4 набори для прибирання, а кожна сім’я, яка проживає у Підлютому, отримала набір для особистої гігієни.
