На Прикарпатті батьки загиблого на фронті Ярослава Палійчука перерахували благодійному фонду частину компенсації, яку отримали від держави за сина.
Волонтери зізнаються, коли дізналися хто перерахував їм таку величезну суму, не могли вгамувати своїх емоцій, пише ТСН.
У кімнаті Ярослава Палійчука все так, як він лишив, їдучи на фронт. Єдине, що батьки принесли його бойовий наплічник, фотографії та зібрали в альбом чотири сотні копій художніх робіт.
Тому що це пам’ять про нього. Його робота. У кожній роботі укладена його душа, його частинка. І ми дивимося і згадуємо свого сина, – переконують батьки військового.
Графічними портретами, що від фотографій не відрізнити, Ярослав заробляв на життя. Замовлення отримував з цілого світу. В кого вдався талантом – його батьки й гадки не мають.
Сидів по ночах. Бувало так, що добу не вставав з крісла, – каже батько Ярослава.
Але пензлі він проміняв на зброю, як почалася повномасштабна війна. На початку березня прийшов до військкомату без жодної виправки, з кволими легенями та слабким зором. Батьків поставив перед фактом.
Бо він патріот. “Я мушу йти, я маю йти. Я через то вам нічого не казав, щоб ви мене не відговорювали”. Бо він такий в нас. Він все казав: “я маю свій розум”, – додають батьки.
На фронті художник став сапером. Про воєнні будні батькам розповідав небагато, беріг. Востаннє з рідними спілкувався 9 травня, якраз перед тим, як по його частині під Курахово росіяни нанесли авіаудар.
Посмертно президент нагородив Ярослава Палійчука орденом “За мужність” 3-го ступеня. Його батькам держава виплатила 1 мільйон гривень. Що робити з грошима вони не вагалися і перерахували все українським військовим.
Приблизити хоч на 1 сантиметр перемогу. Щоб чиясь дитина прийшла додому жива. Щоб не плакали матері, – каже мама Ярослава.
Щоб зберегти життя іншим
Кому довірити гроші – батько Ярослава спитав у родича-волонтера, а той порадив фонд “Повернися живим”. Саме так там і дізналися історію перерахованого мільйона. Зізнаються, вгамувати емоції було складно.
Чи це треба радіти, чи сумувати, чи це треба пишатися – я не знаю. Однозначно велика подяка батькові. Тим паче, що у нього є молодший син. Йому точно є в що вкладатися. Але його основна мотивація – зберегти життя інших, які можуть повернутися додому живими, – кажуть у фонді.
Хоч Палійчуки не конкретизували куди має йти їхній мільйон, та у фонді вирішили зробити так:
Зважаючи, що загиблий був сапером, доцільніше було б використати гроші на наше саперне обладнання, яке ми надаємо для військових. Зокрема, наприклад, у ту ж саму 54-ту бригаду, в якій проходив службу боєць, – додають там.
Батьки ж Ярослава Палійчука, зібравшись з силами, продовжують боротьбу сина на своєму – волонтерському фронті. Разом з односельцями готують бійцям тушонку і роблять дорогу до сільського кладовища. Подальших планів не розкривають, але кажуть, на цьому не зупиняться.
