Видавництво “Вавилонська бібліотека” почне рік з перекладів ДіБіСі П’єра та Курта Воннеґута. А новостворене видавництво Романа Малиновського “Цивілізація” 2 лютого оприлюднить в мережі мультимедійний проект «Джакомо Джойс».
Про новинки франківських видавництв повідомляє Читомо.
Перший проект видавництва Цивілізація – оповідання “Джакомо Джойс” ірландського письменника Джеймса Джойса. Це – твір, у якому автор розширює межі мови, відкриває нові перспективи розповіді, пропонує нестандартний підхід до форми.
“Цей текст дарував нам можливість нетипових рішень. У цій розповіді ми не використовуємо словом «книжка», тому що “Джакомо Джойс” не буде книжкою, а мультимедійною публікацією – онлайн-текстом у супроводі анімованої графіки, – повідомляють у “Цивілізації. – Структура та композиція “Джакомо Джойса” передбачають безкінечну варіативність його трактування. Ми пропонуємо розширити їх – новий переклад і оформлення цього важливого у бібліографії автора твору (а чи є в його біографії неважливі?) – це новий кут погляду на знайомий текст, спосіб і можливість побачити іншу інтерпретацію, можливість відчути нові регістри у ритмі читання”.
Переклала оповідання Ярослава Панко. Концепцію проекту, візуальний супровід та дизайн створив Олександр Проценко. Публікація оповідання “Джакомо Джойс” запланована на сторінці видавництва у лютому 2019 року.
“Коли ми з командою працюємо над книжками для Вавилонської бібліотеки або Цивілізації, ми зближуємося з текстом і автором. Книжка, яку готуємо, зрештою стає дуже особистою, до неї виникає особливий вид симпатії, позповідає Роман Малиновський, засновник “Цивілізації” та головний редактор видавництва “Вавилонська бібліотека”.
Також Олена Фешовець переклала для “Вавилонської бібліотеки” «Сніданок з Борджіа» ДіБіСі П’єра – напружений та сповнений готичної атмосферності триллер майстерного австралійського письменника, який залишає купу питань без відповідей після прочитання. Ще один переклад, який вийде цьогоріч у “Вавилонській бібліотеці” – «Сніданок для чемпіонів» Курта Воннеґута. Воннеґут писав цей роман як подарунок собі на п’ятдесятиріччя. І вийшов чи не найліпший його текст: безмежно самоіронічний, із чорним гумором, автобіографічними алюзіями та трагедіями, що стають органічними частинами вахканалії дійсності – як завжди у Воннеґута.
Comments are closed.