Хто цілодобово стоїть на варті мирного життя, своїм героїзмом стримує лють російської навали? Направду всі вони – звичайні українці, які через російську агресію обрали долю захисника держави. Про себе вони жартома кажуть «ми команда 20+, або 30-».
Маючи веселу вдачу та тверді державницькі погляди кожен з них не вагаючись підписав контракт та став морським піхотинцем.
Водяне – Селище неподалік Маріуполя. Воно не зникає з стрічки новин. Кожного дня тут тривають ворожі обстріли.
Ворог не соромиться застосовувати все це по нашим позиціям, що знаходяться поблизу цього селища, і вночі, і серед білого дня. Стрілецьке озброєння, гранатомети, крупнокаліберні кулемети, а часом і важка артилерія.
“Наша позиція одна з найближчих до окупантів, – розповідає морський піхотинець Артем. – Останнім часом вони почали нас масовано обстрілювати. Напевно в них або ротація, або черговий завіз «гуманітарного вантажу». Днями по нашій позиції прилетіло близько двадцяти снарядів від ручного протитанкового гранатомета, та кілька десятків ВОГів від АГС-17. Крім цього по нас з того боку не давно працював 120 міліметровий міномет, та ствольна артилерія”.
До теми: АТО закінчили. На Донбасі офіційно розпочинається Операція об’єднаних сил
Українські бійці намагаються дотримуватись мінських домовленостей. Але коли ворог вже відверто нахабніє і його обстріли ставлять під загрозу життя команди, піхотинці відкривають вогонь у відповідь.
Як правило, вогневий заслон є адекватним, але разом з тим, надзвичайно влучним та ефективним. Бо морпіхи не кидають на вітер ні слів, ні снарядів. Нерідко, після їх вогню до позицій бойовиків одна за одною під’їжджають санітарні автомобілі, щоб вивезти вбитих та поранених адептів «руського міра».
Вільного часу на цих позиціях практично немає – війна не любить лінивих. Як правило, від заходу сонця до світанку тут ідуть реальні перестрілки, гримлять вибухи снарядів та цокотять кулемети. Ворог намагається приховати темрявою свої злочини.
Протягом дня хлопці постійно вдосконалюють свої укріплення. Бо війна, це також сотні тон та кубометрів ґрунту, зрушеного працелюбними руками солдат. Тут безвідмовно діє стара військова аксіома – «що глибший окоп та бліндаж, то довше життя особового складу».
До теми: Фонд Девіда Лінча допомагатиме атовцям подолати наслідки війни
“Ми кожного дня укріплюємо наші позиції, – продовжив Артем. – Робимо нові укриття та багато іншого. Це допомагає нам рятуватись від провокаційних обстрілів з боку терористів. Адже з кожним днем в них все менше шансів влучити в нас”.
Противника тут можна побачити майже не озброєним оком. Українські спостерігачі в режимі 24/7 слідкують за всіма пересуваннями ворога. Присікають його дії та не дають терористам змінювати їх систему оборони.
“Постійно, вдень і вночі ми дивимось за тим, хто і як пересувається на ворожих позиціях, – поділився морський піхотинець Євген. – Все фіксується. Ми бачимо де ворог робить вогневі позиції, встановлює свої секрети та спостерігачів. І якщо звідкись ведеться коригування вогню по нам. То ми легко і швидку «насипимо» туди «вітальних листівок» у вигляді наших пострілів”.
До теми: Франківським атовцям вручили ключі від 12 квартир (ФОТО)
Звичайно, вижити тут без дружби, взаємодопомоги і взаємоповаги просто неможна. Військове братерство та принцип «один за всіх, і всі за одного» на цій передовій не правило, а радше норма життя.
“Днями один з наших товаришів отримав легке поранення, – розповів морський піхотинець. – Ми знаємо, що він зараз в шпиталі, і незважаючи на операцію вже хоче повернутись. Каже, що уламок ворожої міни, якій і досі залишається в ньому не буде заважати йому тримати оборону”.
А ще хлопці мають мрію. Після нашої перемоги над окупантом зустрітись десь на березі Азовського моря ось так разом. З родинами і дітьми. І не говорити про війну а радіти тому миру і країні, яку вони відвоювали для себе, своїх рідних і всіх громадян нашої держави.
Тарас Грень
