Його манчестерський акцент ні з чим не сплутаєш. Як і ностальгію за британською їжею, коли він каже, що з задоволенням “ум’яв би стейк”. Як він опинився у лавах терористів на Сході України, розбирався кореспондент ВВС Том Баррідж.
Військовий конфлікт на сході України для нього – не перший. Він стверджує, що воював у Боснії, і що подумував про те, аби приєднатися до курдських загонів пешмерга, які воюють на півночі Іраку з “Ісламською державою”.
Британія постачає Україні нелетальні озброєння, британські інструктори вже кілька місяців навчають українських солдатів.
На початку жовтня британський уряд оголосив, що ще 25 фахівців відправляться в Україну для участі у програмі підготовки української армії.
Що ж привело на Донбас, до лав проросійських ополченців цього чоловіка, якому вже за 30, і який запевняє, що за плечима у нього – служба в британській армії?
“Західна агресія”
Першою причиною виявляється те, що вдома у нього немає ніяких перспектив. З грудня минулого року він не мав роботи.
Чоловік стверджує, що “проголосувати ногами” його змусило те, що роботодавці в Британії пропонують таким, як він, контракти з погодинною оплатою, які не гарантують роботи.
Але не тільки безробіття, а й ідеологічні переконання змусили цю людину вирушити за 3200 кілометрів від дому в район Дебальцевого, де він живе в лісі на березі річки разом із ополченцями, ночує в наметі і харчується армійським пайком.
“Я вважаю те, що відбувається тут, західною імперіалістичною агресією проти Росії, проти людей, які не грають у західні гри”, – каже він.
Він не хоче показувати свого обличчя чи називати ім’я.
Він стверджує, що примкнути до повстанців його спонукали телерепортажі про крайніх правих в Україні.
“Я не терорист”
У реальності крайні праві в Україні користуються мінімальною підтримкою населення. На виборах 2014 роки вони отримали менше ніж 5% голосів.
У двох підрозділах Національної гвардії України – в батальйоні “Азов” і в добровольчому корпусі “Правого сектору” – справді воюють крайні праві ультранаціоналісти.
Але їхня роль в Україні була сильно перебільшена прокремлівськими ЗМІ для того, щоб створити міф про те, що сепаратистський рух на Донбасі – це якась подоба хрестового походу проти фашизму, який підтримує Київ.
Той факт, що два британці приїхали на Донбас, вірячи в те, що вони воюють з фашизмом, – це свідчення того, що російська версія подій в Україні має вплив на міжнародній сцені.
Ще один британець, який приїхав із Шотландії, не захотів давати інтерв’ю, але зізнався, що його теж надихнули репортажі в “альтернативних ЗМІ”.
Молодий чоловік із Манчестера не згоден із тим, що він втручається в чужий конфлікт, і не вважає, що будь-яким чином порушує британські закони.
“Я не терорист, – каже він. – Я не такий, як ці джихадисти, які виїжджають до Сирії”.
Але Україна стверджує, що озброєні прихильники “ДНР” і “ЛНР” є “терористами”, яких підтримує Росія.
А британський уряд заявив, що “люди, які вирушають за кордон для того, щоб брати участь у конфліктах, можуть здійснювати кримінальні злочини або злочину за статтею про тероризм і можуть зазнати кримінального переслідування після повернення до Великої Британії”.
З Донбасу до Сирії?
Британець, який не знімав балаклави протягом усього інтерв’ю, зізнався, що готовий вбивати, якщо його життя опиниться в небезпеці.
За його словами, якщо він загине на сході України, це буде не даремно, бо він робить “щось, чим він пишається”.
Він вірить у те, що захищає людей, які живуть на контрольованій повстанцями території.
І хоча він вважає, що цей конфлікт є “імперіалістичною агресією проти Росії”, він не думає, що Росія в нього яким-небудь чином залучена.
Але чи знає сім’я, що він перебуває тут? Його батько знає.
“Загалом, він не проти. Він теж соціаліст”, – каже британець.
Але визнає, що за три місяці, проведені на сході України, він ще жодного разу не стріляв у ворога.
Після півтора років боїв тут, нарешті, запанувало перемир’я.
І вже з’явилися повідомлення, що деякі іноземні бійці в Україні подумують зібрати речі і відправитися в інше місце, де активно діє Росія – у Сирію.
