В Івано-Франківську 24 квітня вручили пам’ятні кулони “Батьківське серце” дітям з громади, які втратили батьків на війні.
Всього сьогодні кулони вручили 157 дітям, пише Репортер.
Ініціативу “Батьківське серце” започаткувала військово-цивільна спілка “Бойове братерство України”. Організаторкою цьогорічного заходу є голова ГО «Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська», дружина загиблого воїна Галина Батюк.
Проєкт започаткований задовго до вторгнення і він не передбачав таких масштабів. Зараз є дуже багато діток, які втратили батьків на війні, – розповідає Галина Батюк. – Цей кулон можна притулити, це дуже щемливий подарунок. Моїм дітям вручали такі обереги у 2023 році. Зараз, на жаль, таких сімей стало ще більше.
Кулон – невелике сердечко, на якому викарбуване ім’я батька дитини. Його дизайн розробили також військові.
Читайте: Не лише для рідних. Чи достатньо у Франківську вшановують пам’ять про загиблих військових
Це перший проєкт нашої організації. Перші “Батьківські серця” ми вручили у 2020 році у Житомирі, – каже голова “Бойового братерства України” Павло Жебрівський. – На війні страшно, коли б’ють “гради”, але найстрашніше – ховати своїх побратимів. “Бойове братерство” створювалося на основі 54 розвідувального батальйону, де я мав честь воювати. Четверо наших воїнів об’єдналися і тоді народився цей символ – шматочок срібла у вигляді серця, обрамленого терновим вінком з краплинкою крові.
Наразі уже понад 17 тисяч дітей по всій Україні отримали такий оберіг. В Івано-Франківську вручення відбувається вдруге.
Серед сімей, які отримали кулон, – дружина загиблого воїна Інна Белей та її доньки – Камілла та Софія. Військовий Микола Белей пішов воювати у перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув у жовтні 2023 року.
Читайте: Вони загинули за Україну. Старший сержант Олег Осадчий
Цей кулон для нас дуже важливий, бо є згадка про мого найвідважнішого чоловіка. Він не чекав, коли йому дадуть повістку, а пішов добровольцем. Він казав: “Хто, як не я, у мене двоє дітей”, – каже Інна Белей. – Він хотів все зробити для своїх дітей. Маленьку Софію він назвав сам. На жаль, їй було тільки 1,5 року, коли він пішов на війну. Але дівчата знають, що їхній тато – герой”.
