Степан Пушик

Цього тижня «Репортер» відзначає відомого прикарпатського письменника, викладача та члена Ради розвитку регіону. За те, що активний і небайдужий. На минулому засіданні колегії ОДА головний міліціонер області Василь Варцаба доповідав про криміногенну ситуацію. Все йшло за планом, доки не прийшов час запитань. «Як би то так зробити, – звернувся до нього Степан Пушик, – аби міліціонери не боялися хуліганів. Вважаю, що у нас міліція ходить завеликими нарядами, та ще й такого пса великого водить. А мені здається, якби добре тупнув, то вони б утекли всі зразу із тим псом».

Далі мова пішла про те, що у парку Шевченка їздять машини, а в озері купають псів, і ніхто нічого правопорушникам не каже. «Я зробив зауваження одній дамочці, а вона мені – «А ваше скінчилося вже». Ну, письменникові ніколи не закінчиться, – вів своєї Пушик, – бо як він вмирає, то все одно лишаються твори, як було у Шевченка, чи Франка. Я їй так і сказав – моє не закінчиться, але, по‑моєму, у вас там у голові вже щось скінчилося».

Тож для наведення правопорядку Пушик запропонував міліції об’єднати сили і зробити автопробіг по області. «Хай там пісня прозвучить, вірш, і ви щось скажете. От у радянський час були такі автопробіги безпеки», – переконував він Варцабу.

Наступним було питання мови, хоча яким боком до цього була міліція, мало хто зумів вловити. Пушик з ентузіазмом перелічував вивіски: кінотеатр «Люм’єр», ресторан «Фран-Ко», магазин «Люба мода». «Давайте ми будемо гостей приймати як гостей, а пам’ятати, що ми у себе вдома. Трошки у нас цей елемент гонору втрачений», – констатував Степан Пушик. Потім були освіта, вірші та мобільні телефони – «дебільники», сказав письменник.

Закінчилося все розкриттям таємного завдання нашого телебачення – ним є знищення нації, та дубками, які Володимир Ротару вирубав у парку Шевченка.
Що ж, Степан Пушик багато бачив і багато знає. Лише б ще трохи дозував ідеї…