У 2015 році десантник Стас Стовбан, родом з Калуша, брав участь у запеклих боях у Донецькому аеропорті, але навіть після втрати ноги не пішов з армії, а весь час захищав країну.
У 2022 році, у перші дні повномасштабного наступу, опинився в Ірпені під Києвом, а з 2023 року очолює групу спецпризначення “Омега” Національної гвардії України – опанував артилерійські засоби і ефективно вражає ворога по всій лінії фронту, пише Цензор нет.
Про цього бійця багато розповідали у 2015 році, бо Стас був у тій останній ротації у Донецький аеропорт, коли “не витримав бетон”. Під час підриву нового терміналу плита перекриття впала на десантника. Одну ногу йому ампутували в Донецьку – туди його й інших поранених вивезли окупанти… Під час нинішньої розмови ми згадували і події майже одинадцятирічної давнини. Вони видаються якоюсь сивою давниною, бо війна декілька разів вже змінила і характер, і темп, і масштаби. Але не змінився Стас – сталевий десантник, який весь цей час боронив країну. З 2023 року він обрав для себе інший формат служби – спецпідрозділ “Омега” Національної гвардії України. Станіслав не соромиться признаватися в тому, що за всі ці роки страшенно втомився, але поки немає іншого виходу, треба продовжувати почате. І зараз разом з бійцями групи, яку очолює, опановує нові методи нищення ворога.
Читайте: Калушанин Станіслав Стовбан, який воює на протезі, отримав у США ногу для cross fit
До цього ми були 6-им загоном групи вогневої підтримки, – пояснює Стас. – Зараз будемо 1-ою групою спеціального призначення. Всі підрозділи спеціального призначення “Омега” в першу чергу про інтелект. Воювати з розумом, вдумливо – наше головне правило. А підрозділ БПЛА, який ми розвиваємо, – це взагалі інтелект плюс”.
Стас Стовбан – приклад захисника України. Втомлений, пошматований пораненнями, але поки є ворог на нашій землі – готовий битися за неї і за майбутнє. Він добре знає, що росія намагається підкорити Україну не чотири і не дванадцять, а триста років. Про це ми також говорили під час нашої довгої, але неймовірно цікавої розмови.
“За два роки не втратили жодного бійця”
– Я дізнався про “Омегу” і побачив реальну роботу цього підрозділу у 2022 році, – розповідає Стас Стовбан. – Тоді я у складі десантно-штурмових військ виконував задачі по обороні Ірпеня. Саме там перетнувся з хлопцями з 1-го загону спеціального призначення “Омега”. Дуже позитивне враження склалося від їхньої роботи, і, оскільки я зараз служу саме тут, то розумію, що і у них про мене – також. У кінці 2023-го мені запропонували посаду в “Омезі”, і я погодився. Не жалію про це. Об’єктивно, за мої 15 років служби це найкращий підрозділ, де мені доводилося служити. Чесно.
– У чому ця найкращість проявляється?
– У мене, як у командира групи, тут найбільша свобода дій, ніж я відчував будь-де. Коли у мене виникає ідея, як краще виконати ту чи іншу задачу, я знаю, що командування мене почує і дослухається. Плюс – і це насправді для мене найбільший мотиватор служити – моя група. Це, об’єктивно, найкращі козаки, з якими мені доводилося працювати за всю мою військову кар’єру.
Я був одним з перших у складі 6-го загону спеціального призначення, служу тут з першого дня його формування. І свою групу набирав сам. Хлопці приходили різні. Був нормальний для військової структури процес фільтрації кадрів, хтось приживався, хтось ні. Хто себе не з кращої сторони показував – відсіювався, кращі – залишалися. Це також плюс для мене як для командира групи саме роботи в 6-му загоні “Омеги”: я можу впливати на те, яких людей мені залишити, з якими мені потім доведеться виконувати задачі. Тобто, я можу їх сам для себе відібрати, можу подати командиру кандидатури, які мені цікаві, і знаю, що їх будуть лобіювати для мене.
– А що для вас найважливіше при відборі людей? Які питання, можливо, ви ставите, на які характеристики звертаєте увагу? Який досвід вам потрібний?
– Досвід – це завжди добре. Але більшість моїх хлопців потрапили до мене “зеленими”. Добре, нехай не більшість, але доволі багато.
– “Зеленими” – значить, нічого не вміли?
– Так. І вчилися ми вже всі разом працювати, формували колектив – і вийшов дуже хороший підрозділ. А критерії відбору… Завжди звертаю увагу на морально-вольові якості і взагалі на мотивацію до проходження служби. Якщо це мотивація фінансова і тільки фінансова, тоді нам, як правило, не по дорозі. Якщо у людини є інші мотиви, можемо розглядати кандидатуру. У мене дуже хороші хлопці, вони знають, для чого вони тут, що роблять. Тому у мене немає проблем з дисципліною.
– Загін спецпризначення – це значить, що людина має бути кіборгом. Як можна з людини, яка нічого не вміла, мала цивільну професію, яка геть ніколи не бачила зброї, зробити бійця?
– По-перше, спецпризначення – це дуже широкий мазок. Конкретно для специфіки нашого загону перше, що має бути, – інтелект. Якщо він у людини присутній, вона буде розвиватися і вчитися. У загонах спеціального призначення “Омеги” з 1-го по 5-ий хлопці заточені на контактний, ближній бій, на штурмову роботу. З ким працював – всі абсолютно достойні люди. Специфіка нашого 6-го загону трішки не така. Конкретно моя справа – артилерійська, тому я і людей відбирав з урахуванням в тому числі математичних здібностей. Але яким би не було навчання, скільки б не було полігонів і тому подібних речей, людина розкривається, по-справжньому чогось вчиться і отримує досвід вже під час бойових дій. Відповідаючи на ваше запитання, скільки потрібно часу, щоб зробити з новачка бійця, – рік, навіть рік з гаком майже безперервних ротацій. В результаті саме такого перебігу подій ми отримали те, що я називаю своїм улюбленим підрозділом.
Більше читайте на Цензор нет.
