Вже традиційно щотижня «Репортер» публікує прості й доступні рецепти, аби з нами було не лише цікаво, але й смачно. Готуємо страву з кулінарного блогу франківчанки Ольги Мончук – «Кулінарні варіації вар’ятки»
Цього року до Івано-Франківська примандрувала Французька весна. Впродовж тижня моє рідне місто порине в атмосферу французьких фільмів і музики. Втім, в цьому є одне “але”. Франція для мене – це насамперед кухня і саме її мені бракує. Але спробую сама виправити це “але”. Пропоную вашій увазі Цибулеву зупу – окрасу французької кухні.
Інгредієнти: 1 кг білої або жовтої цибулі (червона не підійде, бо дасть зупі “брудного” кольору), 2 ст. л. масла, 2 ст. л. олії, 0,5 ч. л. цукру, сіль, перець, в’язка трав (2 лаврових листи, кілька гілочок розмарину і чебрецю), 125 мл білого сухого вина, 1 літр води або м’ясного (овочевого) бульйону, 1 ст. л. борошна, 50 г твердого сиру, 2 шматки білого хліба чи багета, 1 зубок часнику.
Отже приступаємо до приготування цього іноземного делікатесу. Цибулю почистити та порізати півкільцями. Одразу попереджу, сліз буде багато. Принаймні, я плакала красиво, проте не довго, лише поки різала цибулю:).
В каструлі, в якіій варитимете зупу, найкраще підійде баняк з товстими стінками, розтопити масло та олію.
Вкинути туди всю цибулю, додати сіль та перець, тушити близько 30 хвилин, час від часу помішуючи.
Після 20 хвилин тушкування цибулі додайте цукор і продовжуйте тушити до приємного золотистого кольору, не забуваючи помішувати.
А поки цибуля тушиться приготуємо в’язку трав. Для цього беремо лаврові листи, розмарин та чебрець і звязуємо міцно ниткою.
Коли цибуля набуде золотистого кольору влийте вино. Тушити поки не випарується зайва рідина.
Додати борошно, продовжувати тушити впродовж хвилини.
Вилити в каструлю бульйон і вкинути в’язочку трав. Варити 12-15 хвилин.
Солити зупу бажано в самому кінці приготування, бо під час готування вода випаровується і зупка може вити пересоленою. Витягнути в’язку з травами і вимкнути вогонь. Але на цьому ще не кінець цього захопливого процесу. Сир натерти на середній тертці.
Грінки підсмажити на сухій сковороді з обох сторін. Натерти часником.
Зупку налити в порційні керамічні форми чи горнятка.
Зверху викласти по скибочці хліба.
Посипати тертим сиром.
Запікати в розігрітій до 200 градусів духовці 5 хвилин або до рум’яної сирної скоринки.
А тепер пробуємо і… насолоджуємося смаком. Він доволі специфічний і незвичний. Можливо, я таки звикла, що в зупі ще щось має плавати, окрім цибулі. А тут суцільна цибуля:). Втім експеримент-дослідження французької кухні вдався, з кухні ніхто голодним не вийшов:).
Скажу відверто, що можливо, для українських шлунків ця страва смакує доволі незвично і більше схожа на підливку, аніж на зупку. Втім, в страві всі смаки збалансовано, вино і трави відтіняють смак цибулі і додають ій більш вишуканого смаку. Грінки і сир, як на мене, невід’ємні складники цієї страви, яка б без них смакувала бідніше.
Цибулеву зупу хотіла приготувати давно, цікаво було скуштувати класику французької кухні. Процес приготування вийшов дуже натхнений і цікавий. Результат вийшов кращим, аніж я очікувала:). Адже зізнаюся великої надії на зупу, в яку йде кілограм цибулі, не мала. Помилилася. Вийшло смачно і не приторно. По-французьки вишукано. Бажаю всім сміливих експериментів і розширення своїх кулінарних горизонтів. Bon appetit!
