Робота шкіряної мануфактури Shuflia кардинально змінилася з початком повномасштабного російського вторгнення. З 24 лютого частина команди виїхала за кордон, з’явилися проблеми з фурнітурою, а замовлення майже припинилися.
За три місяці війни виробництво перелаштувалося на ринок Європи, команда знайшла ресурс для допомоги військовим. Також вдалося залучити до виготовлення місцевого ювеліра. Нині Shuflia вчиться працювати в нових умовах і виходить на ринок Лондона та Парижа, пише Репортер.
Мода на українське
Найбільш популярні вироби Shuflia і в Україні і за кордоном – сумки, гаманці, блокноти. Також у франківській мануфактурі шиють ключниці, бананки, рюкзаки, тревелкейси, чохли для лептопів і телефонів. Загалом можуть виготовити будь-який аксесуар під замовлення за власним дизайном клієнта. Готові робити все, крім взуття й рукавиць, для яких просто немає потрібного обладнання.
Цю річ ти купуєш на роки. Гаманець, який можеш передати дітям, – це точно про Shuflia. І про шкіру взагалі. Ми виробляємо лише те, що продаємо – під потреби й замовлення клієнтів. Зараз на вітрині при вході є вироби, але за два тижні ми їх відправляємо в Париж, – розповідає Марта Кондрин, керуюча партнерка мануфактури Shuflia.
Вона долучилася до управління два роки тому, коли під час карантину засновниця Наталя Найда шукала можливість продати бізнес, який тоді переживав кризу.
Читайте також: Євген Клопотенко: «Головне – не гроші, а щоб люди були нагодовані»
Коли почалася війна, український ринок Shuflia впав на 80%. Завдяки партнерам за кордоном, за ці три місяці вдалося повністю змінити фокус. Нині більшість продаж – за кордон. Те, що в мирний час відшили на вітрину, змогли продавати в магазини Європи.
До війни ми активно розвивали нашу присутність на різних майданчиках за кордоном, інвестували туди багато ресурсів і цього року це дало свій ефект, – говорить Марта Кондрин. – По-друге, люди у світі зараз свідомо шукають українських виробників. Так, українка, яка відкривала в Амстердамі магазин українських виробів, знайшла нас за рекомендацією знайомих. У перший день продала багато гаманців і блокнотів від Shuflia. Тепер замовила вже другу партію. Ще одна клієнтка з Британії теж так знайшла нас і стала регулярною замовницею.
Нині мануфактура отримує лише близько 20% українських замовлень, решта – з-за кордону. Днями надійшло перше з початку війни корпоративне замовлення від місцевої компанії.
До війни у Shuflia не було фізичних локацій в Європі, але тепер потрохи з’являються можливості для цього. У червні «Галерея Лафайєт» робитиме велике промо всього, що пов’язано з Україною, і Shuflia там матиме власне місце серед українських виробників.
Засновниця мануфактури Наталя Найда під час поїздок за кордон активно відвідує магазини у Польщі та Німеччині й розповідає про Shuflia та інші українські бренди. Головна стратегія на сьогодні – вихід у фізичні магазини Європи.
На фронт – швидко й безкоштовно
Проблем із постачальниками шкіри, яку купують переважно у Києві, наразі немає. Натомість є проблеми з тканиною. Її нині завозять із Польщі й Туреччини. Також під час війни виникли проблеми з постачальниками фурнітури, які були в Миколаєві, Харкові, Києві.
Пряжки за ніч подорожчали втричі – ми не могли вже це купувати. Але натомість знайшли франківця ювеліра Юрія Вороніна, який сам виробляє для нас пряжки з латуні. До війни був дуже класним майстром, – говорить Марта Кондрин. – Ми знали його дружину, запропонували через неї спробувати робити для нас пряжки. І він зміг. Таким чином тут, у Франківську, створюється ця закрита екосистема. І товар не здорожчав, і латунь – франківська, дуже якісна.
Цієї весни у майстерні почали виробляти ремені для військових. Поштовхом для цього став одинарний запит від українського захисника. У Shuflia в наявності була фурнітура і шкіра, тож дівчата побачили, що можуть виготовляти їх у великій кількості без додаткових затрат ресурсу. Відтак в мануфактуру почали звертатися з тероборони ЗСУ Франківської та Харківської областей. Наразі на передову передали вже понад 200 ременів.
Марта Кондрин показує один. Ремінь для військових – широкий, з міцної ремінної шкіри та з двома дірками для пряжки.
Я питала себе, чим ми, як бізнес, можемо з нашими невеликими потужностями допомогти у цій війні. І після першого запиту ми вирішили виготовляти ремені для військових безкоштовно. Так ми можемо допомагати армії в найшвидший спосіб без додаткового переобладнання, – каже Марта Кондрин. – Військові це все тестували, давали зворотній зв’язок. Такий широкий ремінь на двійні дірки може і спину підтримати і дозволяє підвісити до нього щось більше. І ці пряжки – теж виробництва франківця. Він їх робить вручну.
До теми: Анна Потьомкіна: “На Венеційській бієнале була чітка українська позиція й не було голосу росіян”
Окрім ременів, реагують за можливості й на інші запити. Наприклад, пошили, чохол на малу піхотну лопату. Ще – розробили триточковий ремінь для автомата. Днями на передову поїде партія – 30 штук.
Усе виготовляють та передають на передову безкоштовно. В цьому допомагають друзі з-за кордону. Також є компанії, які підтримують Shuflia та оплачують пошиття 100 ременів для ЗСУ.
Є бізнеси, які для військових роблять знижки. Ми поки із зовнішньою підтримкою можемо виготовляти для них безкоштовно, – говорить Марта Кондрин. – В цілому військовий напрям – це скоро буде нова економіка. Все, що нині придумаємо, буде корисним навіть після закінчення війни, бо армію потрібно розвивати. І ціла купа бізнес-напрямків зможе це підтримувати.
Тренди й традиції
Нині у мануфактурі Shuflia на виробництві – лише двоє дівчат. Анна Вацеба займається розкроєм та кінцевим доведенням виробу, Тетяна Щебельська – зшиває деталі. Наразі дівчата закривають замовлення на Париж, тож роботи мають багато – треба пошити 14 сумок. Крім того, чекають ще є роздрібні замовлення на гаманці й блокноти.
Анна Вацеба прийшла в команду за місяць до війни. До того шість років навчалася тонкощам роботи зі шкірою в Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, виготовляла аксесуари зі шкіри на замовлення. В Shuflia Анна розкроює майбутні вироби, шліфує краї та забиває фурнітуру. За потреби береться і за пошиття.
Керівниця майстерні Тетяна Щебельська в мирний час приймала індивідуальні та корпоративні замовлення, готувала фотоконтент, розробляла моделі на замовлення. Нині через брак рук повернулася і до пошиття сумок.
Таку велику сумку, як я зараз шию, можу пошити за пів години. Але її виготовлення має багато етапів. І те, що робить Аня – шліфування й обробка країв – найдовший. У цій моделі є багато зрізів: кожен зріз шліфується, проклеюється, ножицями треба зняти ребро, потім його зашліфувати і дополірувати, – розповідає Тетяна. – Є речі, які шиються довше. Наприклад, на пошиття рюкзака треба годин вісім, бо є багато швів, деталей, підкладка. Ця сумка, як і все, що шиють цього й наступного тижня, поїде в Париж. А на днях має прийти будівельна компанія з корпоративним замовленням. З літа обіцяли робити нам замовлення ключниць. Тому будемо, мабуть, стабілізуватися і звикати жити в нових реаліях».
До теми: Сукня свободи. Як франківський бренд Framiore завойовує світ і виховує свідомість (ФОТО)
Економіка крафтових індустрій є дуже сильною в Україні. І мені здається, дівчата є чудовим прикладом продовження традицій роботи руками, – говорить Марта Кондрин. – Хочеться, щоби більше людей вибирали для себе таку професію. Зараз я бачу можливості для цього. Також дуже хочу, щоби у майбутньому ми повністю перейшли на шкіру рослинного походження. Це нині – тренд. Я вже знайома зі стартапом в Індонезії, що виготовляє дуже класну шкіру з грибів. Вони самі вирощують у лабораторії гриби, з яких вже виготовляють шкіру. Є ще шкіра з кактуса, але вона дорожча набагато. І якби таке виробництво було у Франківську, то це дуже круте майбутнє. Ми до цього йдемо.
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.