У середу, 24 лютого, у франківському кінотеатрі «Космос» відбудеться прем’єра документального фільму Володимира Тихого — «Бранці». Робота над ним почалась ще влітку 2014 року під час з’їзду родин Небесної Сотні, режисер працював спільно із творчим об’єднанням «Вавилон’13». 25 лютого фільм виходить у широкий прокат.
![659205[1]](https://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/02/6592051.jpg)
Головний герой стрічки — зовсім юний студент, харків’янин, майданівець Олександр Клочко, який уже після революційних подій шукає майже такого самого хлопця, але з іншого боку барикад — бійця внутрішніх військ. Вони стикнулись у Жовтневому палаці вранці 20 лютого, перед розстрілом Небесної сотні. За словами Сашка, солдатик був дуже наляканий.
«Він справді думав, що ми звірі, й зараз будемо виривати йому серце, — розповідає хлопець. — Я зняв з рук бинти та показав свої попечені руки — дивись, мене не треба боятись».
Тоді все закінчилося мирно, вони просто розійшлися в різні боки. Натомість Сашкові чомусь дуже захотілося знову зустрітися з тим бійцем ВВ, поговорити, хоча б дізнатися, як він живе після Майдану. На пошуках і збудований фільм. Клочко ходить, їздить, зустрічається з різними людьми, говорить, розповідає про все, що бачив і дізнався.
Загалом є відчуття, що автори фільму з усіх сил намагалися відійти від штампу — «ще один документальний фільм про Майдан». Це справді складно, бо зняли й показали вже багато. Режисеру вдалося бути оригінальним, але фільм від того втратив цілісність, чіткість, структурність.
Власне під «Бранцями» маються на увазі ті самі бійці ВВ. Мовляв, вони перебували у полоні суцільного страху, боялися і своїх командирів, і майданівців, були змушені виконувати накази. Але саме про тих «бранців» у півторагодинному фільмі не так багато. Може, й не треба.
Стрічка побудована на пошуках заляканого ВВшника, але й самих пошуків — не багато. А про що ж фільм? Про Майдан.
У фільмі є майданівці. Є тоді ще сотник, а нині нардеп Володимир Парасюк. Є тепер уже дуже відомий в Україні львів’янин Іван Бубенчик, який і тут зізнається, що свідомо застрелив двох офіцерів «Беркута» і поранив кількох солдат. Є родичі Небесної сотні та президент Порошенко. А починається фільм з екскурсії резиденцією в Межигір’ї — 17 видів паркету, спальня з ліванського кедру, ікони, картини, караоке, розкіш і несмак…
Є емоції, їх багато. Бо ці події близькі багатьом українцям і, сподіваюся, ще довго не стануть далекими.
До речі, свого «бранця» Сашко так і не знайшов. Він спробував лише уявити зустріч із ним, звичайну та мирну.
У будь-якому разі фільм треба дивитись. Сильна тема, щирі люди, гострі вислови.
Найщирішим виглядає Володимир Голоднюк — батько застреленого на Інститутській юного героя у голубій миротворчій касці Устима Голоднюка.
— Дякую вам, ви сильна людина! — каже йому в фільмі хтось із натовпу після спілкування Володимира з Петром Порошенком.
— Це син у мене був сильним! — відповідає Голоднюк з мокрими очима.
Так, вони були сильні.
Прем’єра фільму в Івано-Франківську: середа, 24 лютого, 19:00 кінотеатр «Космос».
