У понеділок, 10 липня, у Міській читальні на Промприладі пройшла дискусія про роль громадських організацій у післявоєнній відбудові.
Голови громадських організацій – як франківських, так і релокованих – говорили про своє бачення змін у країні після перемоги та як змінюється їхня робота через нові виклики.
Відновити людей
На зустрічі були голова «Громадської ініціативи Галичини» та «Фундації доброчинців. Благодійний фонд» Леся Качурова, голова правління «Ба і Ді Клубу» Галина Плотницька, виконавча директорка «Громадського сектора «Нова генерація» Оксана Глєбушкіна, координатор спільноти «Теплого міста» Андрій Левицький та очільник Молодіжної ради і комунікаційний менеджер і співзасновник ГО «Між іншим» Роман Мельник. Модерувала зустріч Людмила Лінник, координаторка платформи «ДонорUA».
Усі громадські активісти погодилися, що повномасштабне вторгнення сильно змінило напрям їхньої роботи.
Наша організація створювалася як волонтерська, – каже Леся Качурова. – У 2018 році, коли на фронті стало трохи спокійніше, ми переформатувалися на культурні проєкти, фестивалі. Проводили багато тренінгів для ГО, бо мали досвід. А 24 лютого 2022 ми все відклали й повернулися до нашої першої діяльності. Вже 7 березня пригнали перші сім машин для фронту.
А для херсонської організації «Нова генерація» змінилося ще більше. Її керівники та учасники переїхали до Івано-Франківська – після місяців в окупації. Зараз там, в першу чергу, допомагають людям, які залишаються в Херсоні, та ВПО, що нині мешкають у Франківську.
Читайте: Читання як хобі. Як у Франківську долучитися до книжкового клубу
У Херсоні ми працювали з хвилею переселенців з Донбасу. Але тільки тепер я розумію, що ми робили не так. Зараз наш досвід допомагає більш гнучко відповідати на потреби, – каже Оксана Глєбушкіна.
За її словами, нині важливе питання – як повертати людей у Херсон, якщо там досі тривають обстріли. А також – як відновити місто після підтоплення внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС.
Читайте: Діти сонця і степу. Як живуть херсонці на Франківщині
Наші набережні зараз виглядають жахливо – дерева коричневі, це ж не просто вода, а суміш отруйних речовин, – говорить Оксана Глєбушкіна. – Але зараз саме формується концепція, як їх відновити. Є думка забрати «Морпорт» і зробити суцільну набережну через все місто. Але головна турбота – це відновлення самих людей.
Будувати, а не відбудовувати
Усі голови громадських організацій погодилися, що після війни потрібно не відбудовувати, а будувати по-новому: краще й сучасніше. І йдеться не лише про інфраструктуру й будинки, а й про світогляд, застарілі правила поведінки.
Коли війна закінчиться, не все буде так добре, як дехто думає. Говорять, що молодь буде повертатися з-за кордону, але багато хто вже знайшов себе в інших країнах, – каже наймолодший учасник дискусії Роман Мельник. – Однозначно потрібно змінювати все: до початку вторгнення ми пам’ятаємо проблеми з корупцією, демократією. Занадто багато людей поклали життя, щоб ми повернулися до того, що було раніше. Найважливіше для молоді – це самореалізація. Щоб молоді люди поверталися з-за кордону, треба змінювати країну на краще.
Організація пенсіонерів «Ба і Ді Клуб» з початку війни вирішила робити те, що вміють найкраще: створили дитячу кімнату, де доглядали за внутрішньо переміщеними дітьми. А потім відкрили новий хаб для пенсіонерів ВПО і навчили їх усього, чого знають. Тож у майбутньому Галина Плотницька теж вважає, що треба будувати нове і краще, але обов’язково у цьому будівництві бачити себе – що персонально я можу в цій ситуації додати для результату.
Ми почали з того, що маріупольські бабусі приходили в центр «ЯМаріуполь», пили чай з печивом і плакали. Тоді ми з «Ба і Ді Клубом» взялися приходити до них, вчили користуватися гаджетами, – розповідає пані Галина. – Потім я виграла грантовий конкурс і ми створили хаб «Ба і Ді Маріуполь». І я знаю точно, що у відбудованому Маріуполі буде громадська організація пенсіонерів.
Традиційно для України до змін мають штовхати самі мешканці, а не чекати їх від влади. В цьому допомагатимуть громадські організації, які об’єднуватимуть людей для спільної мети.
Усі, хто буде займатися розвитком громадських організацій, робитимуть дуже велику послугу Україні, – впевнена Леся Качурова. – Бо саме з низових рівнів ми мусимо підняти і змінити країну на краще.
Зараз ми працюємо над стратегією Івано-Франківська і в цьому я вбачаю якісну роботу, – каже Андрій Левицький. – Це перший прецедент в історії, де стратегію міста пишуть не у високих кабінетах, а де є фізична зустріч влади, бізнесу, низки організацій, серед яких і драмтеатр. Тож результат буде синергією активних організацій міста.
Чоловіків усе ж більше
Також під час дискусії «Карпатський інститут аналітики «FrankoLytics» презентував результати дослідження громадського сектору. Результатами поділилася директорка інституту Ольга Максимович.
Згідно з дослідженнями, 85% громадського середовища Франківська складають саме громадські об’єднання, професійні спілки, благодійні організації та ОСББ. З усіх зареєстрованих активними є трохи понад 40%. З початком повномасштабного вторгнення активність благодійних та громадських організацій в Івано-Франківську зросла.
Читайте: Нова економіка. Франківськ за кілька років може стати центром інновацій
Що ж стосується гендерного балансу, то чоловіки частіше є засновниками чи уповноваженими особами у громадських інституціях. Співвідношення шансів чоловіків і жінок бути серед засновників громадської організації – 13 до 7.
Це підтверджує, що наш регіон є достатньо консервативним. Ми мали припущення, що частка жінок зросте після Революції Гідності, але такого ми побачили, – каже Ольга Максимович.
За словами дослідниці, найсильнішою стороною громадського сектору в Івано-Франківську є його різноплановість і висока конкуренція всередині. А найслабшою – часто низький професіоналізм та дуже широке поле проблематики.
На думку експертів, найсильніший вектор є серед культурних організацій. А організації, які займаються антикорупційною політикою або ж аналітикою та дослідженнями, є найменш популярними та розвиненими в Івано-Франківську.
