У суботу, 31 травня, на пішохідній частині бульвару Незалежності у Калуші відкрили Алею віри та надії.
Довгий ряд портретами військових, які вважаються зниклими безвісти. На банерах лише обличчя на піксельному фоні та напис: «Обличчя зниклого безвісти воїна, якому хочеться повернутися додому. Віримо, чекаємо і молимось». Ці макети – ідея Христини Грималюк, яка вже третій рік чекає на тата, пише Репортер.
Ці обличчя – це обличчя України. Ці обличчя – це про подвиг та хоробрість, – говорить донька військового. – Хочу побажати кожній родині, яка чекає та бореться, яка їздить всюди та оббиває пороги всіх держструктур, яка звикла чути одну відповідь. Не опускайте рук, боріться та не здавайтесь. Вірте у них, адже цією вірою ви надаєте сили їм там.
Для алеї це місце вибрали спеціально, адже тут постійно багато людей і треба, аби громада бачила і знала.
На жаль, на Алеї ще не всі портрети. Деякі ще доробляються і будуть стояти у два боки обличчям до обличчя.
Також під час відкриття міський голова Калуша Андрій Найда пообіцяв, що місце буде більш облагороджене. Тут поставлять лавочки, аби рідні могли прийти й посидіти на одинці, поки з портретом рідного.
За словами одного з ініціаторів відкриття алеї, ветерана Іллі Тітка, така подія та місце надзвичайно важливе, аби увага до зниклих безвісти і полонених не згасала. Також це дуже важливо для рідних цих людей.
Родичі зниклих безвісти навіть не мають місця куди прийти і помолитися, просто душею порозмовляти з своїм рідним, – говорить Тітко. – Тут вони будуть мати таке місце. Хоча би підійти до фото, поговорити: «Як ти там, синку, татусю…». Ми всі надіємося, що хлопці повернуться. А поки це буде просто шана зараз їм, їхнім родинам. І я буду дуже радий, коли хлопці власноруч будуть приходити та знімати ці плакати. Такий був випадок у Тлумачі.
До теми: Звільнений з полону Василь Казимірко з Тлумача зняв своє фото на Алеї зниклих безвісти
За словами Тітка, саме Тлумач підштовхнув їх до того, аби і в Калуші зробити алею присвячену зниклим безвісти.
Ірина Морис з донечкою уже три роки чекає на чоловіка-едельвейса. Вважає, що таку алею слід було зробити давно.
Але я рада, що взагалі це відбулося і зробилося в Калуші, – говорить дружина військового. – Завжди пам’ятають тих, хто загинув. Так має бути завжди, але не треба забувати і тих, хто в полоні та тих, хто зниклий безвісти, бо це теж важливо. Бо ніби ті люди десь є і просто про них забули всі й тільки рідні пам’ятають. А я хочу щоб місто знало про них. Це дуже важливо, дуже.
Ірина з донькою їздять за можливості на всі акції, які присвячені зниклим безвісти чи полоненим. На відкриття алеї вони прийшли з прапором, а донечка вдягнула футболку з написом: «Мій тато – Герой».
Читайте також: На Городенківщині відкрили Алею надії з портретами зниклих безвісти військових (ФОТО)
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.