У суботу, 21 червня, в Івано-Франківську безпородні собаки змагалися за «Кубок Сірка». Зо два десятки господарів привели своїх домашніх улюбленців, щоб показати – своїми талантами ті нічим не гірші, ніж їхні побратими з довжелезними родоводами. А поки вони ще тільки тренувалися, ми поспілкувалися зі співорганізатором свята, головою БО «Дім Сірка» Наталією Когут.
– Наталю, звідки взагалі взялася ідея змагання для безпородних собак?
– Ця ідея виникла давно, перший «Кубок Сірка» ми провели ще у 2012 році. А це – вже другий. Цим ми хочемо вкотре наголосити, що у нас велика проблема бездомних собак і цю проблему треба якось вирішувати. А наші собаки, яких підбирають волонтери і яким шукають господарів через інтернет, також мають право в чомусь брати участь, вигравати призи.
– Реєстрація у вас платна…
– Так, але сума набагато менша, ніж на аналогічних заходах для породистих псів. Там у середньому вона коштує 150 грн., у нас реєстрація безпородного пса – 30 грн., породистого, але без документів – 50. Частина суми піде на притулок, який ми вже стільки часу хочемо побудувати, але питання землі для нього і досі залишається відкритим. Ми нині ще й зробили акцію – є плакати «Брешуть не собаки, а міська влада» і так далі. Вже два роки чекаємо на землю, на якій ми могли б відкрити притулок хоча б наближений до євростандарів, але влада нас в цьому не підтримує. Всі кричать – ми хочемо в Європу, але з бездомними псами ми в Європу не потрапимо.
– Минулого року ви виграли грант на облаштування притулку, що з цими грошима?
– Так, це було 100 тис. грн. – на одному з телепроектів. Ці гроші освоєні – ми закупили вольєри, клітки, але розташувати їх нам нема де. Після «Кубку Сірка» ми будемо далі воювати з владою, витягувати ці вольєри перед Білим домом, кричати, що нам потрібна земля. Найбільша проблема у тому, що ми не виконали умови грантової програми, адже пройшов рік, а притулку і досі нема. Тобто ситуація така, що нам треба або повертати ці 100 тисяч, або таки дотиснути владу.
– На чому зараз зупинилося питання землі?
– Спочатку нам виділили земельну ділянку, потім її забрали. Далі ми написали звернення до міської влади, щоб нам дали в оренду землю в Микитинцях. Там місто планує відкрити притулок у рамках проекту «SOS – співжиття людей та безпритульних тварин на польсько-українському прикордонні: Львів, Люблін, Луцьк та Івано-Франківськ», який здійснюється за рахунок коштів Європейського союзу. Щоб ми хоча б розмістили ці вольєри і почали працювати. Нам відповіли, що для цього потрібне погодження від Микитинецької сільської ради. Вона нам погодження не дає. І ми знову лишилися без нічого.
– А той притулок, що у Павлівці…
– Програма, за якою його створили, вже давно закінчилася. Він знаходиться на приватній території, можна сказати, що він взагалі приватний. Умови, які там є – це взагалі не назвеш притулком. Бо кожен притулок має поділятися на якісь загони з вольєрами і кожна собака має бути у своєму вольєрі. Там є лиш 20 будок, які ми закупили ще рік тому, і кілька вольєрів, для 120 псів – це мізер. Вони там просто їдять один одного.
– Паралельно із вашим заходом у місті відбувається виставка породистих собак, ви це так спеціально?
– Так, щоб реклама була гучнішою і щоб подивитися, куди народу прийде більше. Нам треба розвивати культ безпородних псів. Бо за кордоном набагато престижніше забрати собаку з притулку, ніж купити породистого.
– Для породистих є давно розроблені критерії оцінювання, а безпородних як будете судити?
– У нас в програмі п’ять конкурсів – принести палку, наскільки схожі господар і собака, таланти – може, хтось вміє співати, подавати лапку чи якось оригінально крутити хвостом і т. д. Це такі от кумедні конкурси – головне, щоб усім було весело.
– Нині чи не всі помагають українській армії, ви якось плануєте долучитися?
– Звісно, ми будемо робити свій внесок, тому що наші підопічні також хочуть жити в мирі і спокої, а коли вже у нас буде цей мир, тоді вже далі будемо вирішувати ці проблеми і вирушати в Європу з гуманним поводженням з тваринами. Тож ми вирішили, що частину зібраних на «Кубку Сірка» грошей віддамо на потреби Збройний сил.
До теми
«Кубок Сірка» таки вдався на славу. Як звичайні собаки намагалися повторити програму професіоналів – було варто бачити. До слова, перемогла собачка Фібі, яка вміє подавати своїй господині лапу.
А ще під час заходу присутні могли взяти собі на виховання малих мешканців «Дому Сірка», яких волонтери розмістили у невеликій клітці і навіть прикрасили кожного фірмовими хустинками.
