Цього разу «Репортер» відзначає організаторів маршу пам’яті дивізії «Галичина», який пройшов центром Франківська минулого тижня. За що? Та наробили галасу з великого розуму, додали місту негативного іміджу, хотіли чи ні — інше питання.
Фото – Юрій Паливода
Марш викликав неабияке обговорення, адже зі спецефектами організатори відверто переборщили. Так, понад сотня молодиків у чорному одязі, дехто з закритими обличчями (навіщо?) пройшлися центральною частиною міста. В руках хлопці мали прапори, фаєри та петарди, які періодично підривали.
І це був марш пам’яті дивізійників? Акція більше нагадувала демонстрацію — чи то сили, чи то слабкості, бо ж сильні й не галасують, бо не мають на то потреби. Мало того, відчутно тхнуло расизмом. Позаяк чоловіки вигукували такі гасла, як «Одна нація! Одна раса! Одна Батьківщина — це Україна!» та «Пам’ятай, чужинець, тут господар українець!». Про расу в ХХІ столітті щось доводити аж якось незручно, а щодо чужинців — от кого вони мали на увазі?
У будь-якому разі навряд чи дивізійники хотіли, аби їхню пам’ять вшановували саме в такий спосіб. Вони воювали з більшовиками. А ці хлопаки кого лякали на стометрівці, чи не Путіна?
Фото – Юрій Паливода
Звісно, у багатьох франківців акція викликала обурення. Можна було фаєри замінити свічками, правда? Можна було пройти спокійно, показати суворі впевнені обличчя, а не ховати їх під масками? Можна було не кидати петарди, бо такими речами лише лякають дітей. Щодо петард, то це взагалі окрема тема, адже їх заборонено використовувати у людних місцях. Відтак, організаторів та учасників маршу можуть притягнути до відповідальності за дрібне хуліганство, та для цього в поліцію із заявою мають звернутися мешканці міста. Та й не притягне ніхто, не наважаться, усі це розуміють. Хіба можна чіпати людей, для яких Україна понад усе? Втім, як і для більшості тих, хто живе в Івано-Франківську, хоч вони й не волають про це на кожному кроці.
Що сказати? Світ нині глобалізований, є ЗМІ, соцмережі — усі все побачили. Чого, напевно, й хотіли організатори акції. Вороги потішились, бо вчергове знайшли у Франківську «фашистів». Друзі здивувались. Ті, кому раніше було все одно, тепер тричі подумають, чи взагалі варто мати з нами справу.
Цікаво, що влада міста мовчить, нічого не каже, жодних заяв. І область — ані звуку. Підтримують чи бояться? Не треба нікого розганяти, забороняти чи переслідувати, ще того бракувало. Але хоча б заявити про свою позицію, хоч якусь, було б, напевно, незле. Одна раса? З расами якраз в Україні проблем жодних. А от голів розумних відчутно бракує.
