Тисменицька громада продовжує знайомити із захисниками свого краю. 38-річний Любомир Стахів пішов на фронт добровольцем. Ділиться, що сьогодні шкодує лише про те, що не пішов воювати раніше.
Любомир Стахів народився в Липівці, навчався у будівельному ліцеї.
До повномасштабного вторгнення займався встановленням дверей, а коли наступило 24 лютого, зрозумів, що час настав.
Чоловік завершив хатні та робочі справи, купив необхідне спорядження, і 23 березня пішов у військкомат. Любомира взяли не одразу – за четвертою спробою. 1 квітня прикарпатця прийняли на службу. Тоді був набір на спеціалізацію механіка танку та навідника-оператора. Любомир став навідником-оператором БМП-2.
У нас було 15 днів на навчання. Я думав це нереально, оскільки раніше не служив і взагалі не тримав зброї в руках. Але з часом вдалося здобути навички. А от навчитися стріляти з БМП було складніше, – розповідає Любомир.
Після навчань, зокрема з медицини і тактики, захисника направили в Одесу до 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів зимового походу. А вже за тиждень Любомир з побратимами на бойових машинах їхали на позиції на Херсонщину. Згадує, що тоді вважав себе готовим на відсотків 10-20, але розумів, що має вчитися на місці.
Читайте також: Нацгвардієць «Добрий день». Володимир Гождяк з Прикарпаття – про ліс, війну та АГС
11 липня захисник підірвався на БМП.
Механік Любомира загинув, а сам чоловік отримав опіки. Довго реабілітацію не проходив – за понад два тижні знову повернувся на фронт. Далі серпневий наступ, потім ще один – у вересні. Тоді чоловік знову підірвався на бойовій машині, але, на щастя, обійшовся без серйозних травм. Після цього ще не раз був поранений і отримував контузії, проте все одно повертався на фронт.
Сьогодні Любомир Стахів боронить Україну на Бахмутському напрямі. Каже, що після закінчення війни найбільше хоче створити сімʼю і виховувати діток. Водночас воювати планує до перемоги.
Я не готовий скласти руки і чекати перемоги. Наша місія – захищати Україну, її землі, людей. Війна триває і хто, як не ми, маємо її завершити. На війні знайдеться робота кожному. Хтось може бути в піхоті, хтось – пілотом дрона, інші ж можуть піти в розвідку чи стати танкістами.
Захисник каже, що спочатку теж не думав, що зможе бути навідником, але згодом освоїв і цей фах. Сьогодні Любомир не лише виконує обовʼязки навідника-оператора, а й допомагає новим екіпажам підготуватися до бою.
Читайте також: Жінки на війні. Христина «Кудрява» з Івано-Франківська про свій шлях на передову
За проявлений героїзм при виконанні бойових завдань був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня від Президента України.
