Іван Климишин – найвідоміший український астроном. Професор Прикарпатського національного університету імені Стефаника, доктор фізико-математичних наук і водночас професор Теологічної академії УГКЦ в Івано-Франківську. Автор кількох науково-популярних книг. Його ім’ям назвали планету. Але сам він найбільшим своїм досягненням вважає те, що за все життя не зробив нічого негідного.
А хотів бути священиком
Тернопільщина. Село Кутиска. Неділя. 1944 рік. 11-річний хлопчик забігає до церкви. Питає у свого дядька, той був дяком, чи нема листа від тата. Батька забрали на війну у липні. Пройшло два тижні. А дядько йому: «А йди-но спробуй читати на кліросі». З тих пір малий Іван почав допомагати дякові.
У 12 років вже читав «Апостола» над покійниками.
«Уявіть собі дитину, яка стоїть над головою покійника, домовина відкрита, читає цього Апостола, – каже Іван Климишин. – А я читав разів 25. І відтоді у мене виробилося відповідне сприйняття світу й відповідний психологічний стан: це туга за досконалістю і розпач від того, що світ такий недосконалий, страшний».
Іван готувався стати священиком. Не вийшло – захворів. Туберкульозом, потім плеврит. Три роки по лікарнях. Надивився на людський розпач. Толку від лікарів було мало – почав лікуватися сам. Уколи, мандрівки горами, чай з чистотілу, салат із кропиви, яблука, часник. Такого рецепту дотримується і сьогодні.
«У мене під лівою ключицею – дірка з куряче яйце, – говорить професор. – Вона й зараз є. Але рука Господа провела мене так, що доживаю до 82 року».
Замріяний народ
Кожне літо астроном проводить у себе на батьківщині, на хуторі. Відпочиває, пише книжки. Жартує: «Там ректор далеко, а Господь близько». І цього літа був на Тернопільщині. Три місяці без телевізора. Та коли приїхав у Франківськ, зізнається, три ночі не спав, дивився новини.
«Те, що зараз коїться, для мене жах, – каже вчений. – Я цього не розумію. У мене світосприймання монаха, аскета. Ще з дитинства у голові безперервно бринять хорові мелодії. А на цей світ дивитися не можу. Він божевільний».
Україну спіткала біда. Ми нарікаємо на ворога. Однак тут є доля вини й самих українців, впевнений Іван Климишин.
«Ми живемо на дуже гарній землі, вона дуже родюча, – говорить астроном. – Тут можна виробити у себе лінивство, бо пальцем ткнув, кинув зерно у землю, маєш пшеницю. Ми певною мірою ліниві. Характер у нас м’який, ліричний. Ми замріяний народ. Ми співаємо, можемо творити красу. У нас багато позитивних рис. Але немає твердості характеру, адже не було випробовувань природою. Вона була дуже щедрою для нас: чудовий чорнозем, багаті надра землі. І це виробило певну таку душевну млявість. А подивіться на ті безкінечні війни ще з княжих часів. Тоді ми могли стати могутньою державою. Але кожен хотів мати булаву: «Де два українця, там три гетьмана». Зараз таке саме. У нас двісті партій. Навіщо? Я все життя був безпартійним. І ще одна приказка: «Господи, нічого не хочу, аби тільки у мого сусіда корова здохла». Це теж про нас. Ми самі про себе так говоримо. Добре, що хоч сміятися з себе вміємо».
Бог існує, бо є краса
Климишин – людина дуже віруюча. Каже, існування Бога трохи пом’якшує людський характер.
«Біда в тому, що у нас, по суті, це не релігія, а обрядовірування, – каже професор. – Маєш собі обряд, перехрестився й пішов. І думаєш, що мандат на безсмертя та спасіння вже в тебе в кишені».
Сумнівів, що Бог існує, не може бути, переконаний астроном. Потрібні докази?
«Доказ є, – говорить Іван Климишин. – Це квітка, як сказав Артур Конан Дойл у новелі «Морська угода». Бо те, що ми маємо, потрібно людині для виживання, але квітка, краса, – вона на землі не обов’язкова. Тому Конан Дойль каже: доки є краса, доти ми можемо надіятися. Оскільки є краса, значить є Творець добрий, бо поганий такої краси не створив би».
Гороскоп – забавка для дітей
У Івана Климишина часто питають: що зірки пророкують Україні? А він лише всміхається і каже: «Гороскопи – це забавка для дітей». З’явилися вони давно, на тій території, де зараз Ірак. Люди помітили, що через певні проміжки часу нема дощу, засуха, голод. І тоді вавилонські астрономи з’ясували, що коли Юпітер опиняється в сузір’ї Лева, то починається засуха. І так кожні 12 років.
«Ворожіння за положенням планет на небі потрібно було для того, щоб вижити, – каже вчений. – І воно справджувалося. А зараз гороскопи існують для шарлатанів».
Сам Климишин гороскопів не складає. І не вірить у них. Склав гороскоп лише собі. Чому? Аби знати, що відповідати студентам. Бо каже, що 80 % цікавляться гороскопами, тож мусить як викладач пояснити студентам, що це таке.
«Як скласти гороскоп? Це треба знати положення всіх планет на тлі зір в окремих сузір’ях на той момент, коли ти народився, – розповідає астроном. – Тепер я знаю, що казати студентам. Якщо випадає Лев, то на тебе чекає якась небезпека, будьте обережні. Ось на такому рівні складаються гороскопи».
Що буде з Україною – питання відкрите. Долі жодної держави передбачити не можна, впевнений професор.
«Раніше була чума, зараз – вірус Ебола, – говорить Іван Климишин. – 90 % населення може бути стерто з лиця Землі. Уже 40 років намагаються знайти якісь вакцини й ніхто ще нічого не вигадав. Ми завжди живемо на пороховій бочці».
Наостанок астроном каже, що все буде добре. Чому? Та бо не може бути посередині Європи чорна діра.
«Треба робити ще один Майдан, але інший, – каже Іван Климишин. – Ми мали Майдан для очищення влади, а тепер треба робити Майдан для очищення власних душ. Зараз необхідно, щоб кожен більше дивився на себе у дзеркало та зазирав у глибини своєї душі».
