Людина тижня. Богдан Марусик

Цього разу «Репортер» відзначає колишнього завідувача консультативної поліклініки Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні (ОДКЛ). За необережну (хочеться так думати) фразу «Хай вмирає», якою він, врешті-решт, відреагував на дуже наполегливе прохання журналістів допомогти чоловікові, в якого стався приступ епілепсії прямо під лікарнею.

До теми. “Лікар показався аморальним”, – Котурбаш про інцидент із потерпілим на Коновальця (ВІДЕО)

Минулого тижня біля ОДКЛ на Коновальця чоловік втратив свідомість, впав, розбив собі голову, його судомило. Люди побігли в лікарні по допомогу. Там хворому викликали швидку та порекомендували її дочекатися. Коли ж до лікарні зайшли журналісти з камерою, їм сказали шукати завідувача — Богдана Марусика. Що вони й зробили. Однак, потрапивши в кабінет до лікаря, почули відмову.

«Швидка виїхала. Я не головний лікар, — відповів Богдан Марусик. — Я звідки знаю, хто в мене лежить під лікарнею? Вийдіть з кабінету і закрийте з того боку двері». На останній аргумент журналістки, що там вмирає людина, він просто виставив незваних гостей із кабінету.

Добре, що дорогою до Марусика вони встигли повідомити про хворого хірурга цієї ж лікарні Ореста Бориса, який одразу побіг на вулицю. Коли ж він підійшов до того чоловіка, допомогу йому вже надавала колега-невролог Ірина Ліскевич.

До теми. У Франківську звільнили завідувача поліклініки, який відмовився рятувати людину на вулиці.

Наступного дня головний лікар ОДКЛ Радислав Котурбаш виніс догану своєму підлеглому, а згодом відбулися збори трудового колективу. За «Хай вмирає» Богдан Марусик потрапив під осуд не лише пересічних франківців, а й колег-медиків. І навіть ті, хто виправдовував його дії, ці слова виправдати не змогли. Тож після зборів Богдан Марусик написав заяву на звільнення з посади завідувача, керівництво її задовільнило.

Цей випадок викликав хвилю громадського обурення. І хоча слова лікаря є однозначно неприпустимими, в його діях насправді не було нічого кримінального. В Україні немає законів чи інших нормативних документів, які б зобов’язували лікаря покинути робоче місце під час прийому пацієнтів і бігти на вулицю надавати допомогу іншим. Натомість, у нас люди, іноді й попри закони, примудряються залишатися людьми…

На щастя, все обійшлося. Чоловікові на вулиці вчасно надали допомогу. Випадок був не критичним. Зазвичай епілептики після приступу навіть відмовляються від госпіталізації. Найбільшим сигналом у цій ситуації має стати те, що пересічні громадяни в більшості не вміють надавати невідкладну допомогу, яка може врятувати життя. Адже у критичних випадках лік іде на секунди. А лікарі бувають і байдужі…