Зустріч пройшла в університеті Короля Данила. Аудиторію вщент заповнили студенти вишу та учні коледжу Граната. Під час годинної лекції відомий український письменник Любко Дереш розповів про сутність свободи і творчості.
Далі – тези з його лекції:
Свобода, свідомість і творчість. Ці три слова пов’язані з моїм досвідом розуміння. Мало просто поїздити світом, треба ще й отримати якесь усвідомлення. Моя найдовша поїздка, яка справила на мене враження, – в Єгипет. На той час я вже написав п’ять романів і не міг написати шостого. Думав, що вже не займатимусь літературою. І тоді мене осягнуло розуміння. Я стикнувся з певною неминучістю. Є можливості врятуватися від дорослішання – сигарети, алкоголь, наркотики.
Тоді ми розбираємо життя на маленькі епізоди, в яких можемо бути щасливими. Цей світ не зацікавлений у думаючих людях.
Ніхто не хоче дорослішати, бо потім вже не можна зробити крок назад і перестати розуміти. Життя нас постійно штовхає до того, аби щось зрозуміти. Ще позавчора у вас не було жодних проблем з протилежною статтю, а нині їх уже повно.
Деякі люди і у 80 сприймають світ, як 15-літні.
Мені всього лиш 32, а внутрішньо відчуваю себе, як у ліцеї. У 32 починають з’являтися перші думки про те, що життя закінчується і почуваєшся незатишно перед наступними 30 роками, які пройдуть вже не так легко. І ця свідомість – це той сумний момент, бо людина починає розуміти більше речей.
Коли потрібно проявити гідність, любов, чесність, треба йти всупереч своїй свободі.
Сказавши правду, я, наприклад, не зможу отримати гроші, а вчинивши гідно, можу втратити потрібні зв’язки чи важливу кар’єру. Справжня свобода проявляється тоді, коли ми робимо вибір серцем.
Це один з елементів програми літературної майстерності. У нас є дві природи – біологічна та антологічна.
Коли, ми вибираємо чи поступити по совісті чи по ситуації, ми обираємо, чи бути людиною. І цей вибір і є та свобода. І ми приходимо до неї тоді, коли починаємо робити вибір і ставати людиною.
Творчість означає творити те, чого ще не було.
Від вересня я є посланцем толерантності в Україні. Ми живемо так, як можемо, бо не маємо потрібних відповідей. Але коли ми їх таки знаходимо, ми утверджуємося у своєму “Я”.
Там у Єгипті не вдалось втекти від реальності. Ми з товаришем створили новий проект Хронокосмос. Ми почали читати найдревніші книги людства, аби віднайти істину. Спроба амбітна, але дозволила нам багато читати і розмірковувати про цей світ, як про єдине ціле, в якому живе єдине людство.
В день мови хочу сказати, що українська мова дуже важлива для нас, але не варто сліпо піддаватись гаслам і провокаціям. Люди на сході такі ж, як і ми, і теж потребують турботи.
Біологічна частина змушує нас ворогувати за місце під сонцем, але потрібно приймати рішення за покликом серця.
На завершення зустрічі Дереш провів медитативну вправу.
