Їй було тільки тридцять. Вона десять років чекала тієї миті, коли стане мамою. Врешті завагітніла. Світилася від щастя. Казала сестрі, що хоче мати багато діток і тому відмовиться від кесаревого, якщо запропонують. Та не пропонували. Сьогодні її рідні вже не мають сили ані говорити, ані плакати про те, що робили і чого не зробили лікарі.
Ярина Томашівська померла у пологовому будинку. Її не стало 29 січня. А син пережив маму лише на дев’ять днів.
Два тижні страждань
Цю страшну історію Христина Валігунда, сестра покійної Ярини, готова розповідати всьому світові. Аби вберегти інших.
…Лікаря вони обирали ретельно. Радились з усіма знайомими. Ярина обрала заввідділенням Івано-Франківського міського пологового Володимира Лапу.
14.01. До пологового вони приїхали вранці. В Ярини вже відійшли води. Володимир Лапа оглянув жінку і сказав чекати перейм. Передав її черговій лікарці Наталії Шутці та поїхав у справах. «Минав час, а стимулювати ніхто не брався, – пригадує Христина. – Надвечір знову змінився лікар. Ми почали нервувати, дзвонити знайомим, щоби вплинули. Лікарі ж відповідали – за новими протоколами ведення пологів, треба чекати переймів без стимуляції».
Родичі чули про таке вперше. Вони просили стимуляції, а у відповідь чули – «в нас тактика вичікування». Натомість, приписали антибіотик. А ще запевнили – до ранку сестра народить.
Ввечері на зміну прийшла лікарка Тетяна Чумак. Сказала, що вранці буде стимулювати. Їй повірили. Та коли Ярина попросила Чумак, щоб та прийняла пологи у себе на зміні, то почула: «Це довго, а я не можу залишатися через сімейні проблеми».
Посеред ночі у жінки почався озноб, пішла до лікарки, а та у відповідь: «Іди лягай спати, не заважай». Стан її не перевірили, температуру поміряли аж о шостій ранку. Майже 40. Перейми почалися самі. Але, за словами Христини, згодом лікарі вписали в історію хвороби, що робили сестрі стимуляцію.
Перед закінченням зміни Тетяна Чумак дала Ярині, яка була з температурою та переймами, щось підписати. «Як нам сказали потім, то була відмова від кесаревого, – говорить Христина, – яке ніхто і не пропонував».
Пані Марія, мама Ярини, просила покликати лікаря, щоб довідатись про стан доньки. Лікар Чумак просто не вийшла. Аж вранці черговий по пологовому Ігор Левицький коротко змалював ситуацію. За його словами, так сталося через довгий безводневий період. Температуру збити не могли, почав падати тиск, тривали потуги. «Як нам потім сказали, рятували її, а не дитину, – розповідає Христина. – Мовляв, ще молода, ще народить. Дитину витискали. На Ярині потім були жахливі синці. Врешті, хлопчик народився. Синій, без рефлексів, не заплакав».
Обох відправили до реанімації. У Ярини – інтоксикація, набряк внутрішніх органів. Дитина у важкому стані. «Молилися, як ніколи в житті, – згадує Христина. – Виявилося, що на суботу-неділю – ані обстеження, ані аналізів. Апарату УЗД для дітей немає. Хоч вмирай».
17.01. З діагнозом «шокова нирка, шокова легеня та набряк усіх внутрішніх органів» Ярину переводять до реанімації обласного пологового будинку. Лікарі сказали рідним породіллі, що це «якийсь вірус». Аналізи не виявили ні вірусу герпесу, ні інших, які підозрювали. Після кількох днів інтенсивної терапії Ярині ніби полегшало. Дитина – в комі IV ступеня, з набряком мозку.
21.01. Ярину відправляють до обласної клінічної лікарні на гемодіаліз. Як виявилося за новими результатами аналізів, це не було необхідним. Ввечері піднялася температура. «Рентген показав запалення легень, – пригадує Христина. – Про погане й не думали. Хто ж нині помирає від запалення? З нирками краще. Сестра пробула там вихідні, а в неділю 23 січня нам сказали їхати назад у пологовий».
Для переїзду жінкам викликали швидку, вони почекали її зо дві години та поїхали на таксі. Під пологовим виявили аж три карети швидкої, хоча на виклику не було жодної. Христина продовжує: «Температура не знижувалась, а лікарі в реанімації обласного пологового заперечували запалення».
25.01. Нарешті зробили рентген, а там легень майже не видно. Вона практично не має сили говорити. Рідня постійно під реанімацією, лікарі не відходять, але…
У суботу 29 січня Ярину інтубували, ввели у стан медичного сну. Щоб не мучилась. Згодом підключили до оксигенатора (штучної легені). Легені відмовили. Потім не витримало серце.
Нагадаємо, ця хронологія подій записана зі слів Христини Валігунди, сестри покійної Ярини Томашівської.
 |
Комісія розбереться
Рушаючи до лікарів, ми й не сподівалися, що буде легко. Та не думали, що аж так. Наталя Шутка сама лягла на операційний стіл із підшлунковою. Решта просто відмовилися говорити. Віч-на-віч вдалося побачитись лише з лікарем Ігорем Левицьким. Хоча він теж навідріз відмовився коментувати, пояснюючи, що триває міжлікарняне розслідування. Втім, додав, що для нього ця смерть була несподіванкою.
Головний лікар міського пологового будинку Михайло Прудніков зустрів «Репортер» фразою: «Вона померла не в нас». Далі сказав, що коли б не вірус, нічого б не сталося. Що жінка поступила з двома інфекціями. Про які саме інфекції йдеться, Прудніков говорити відмовився. Зате сказав, що в обласний пологовий породіллю перевели у стані середньої важкості й без температури.
«Щодо місця підхоплення вірусу, то, можливо, це сталось у перинатальному, а, можливо, й в обласній лікарні, куди її повезли на обстеження нирок і легень, – каже Прудніков. – Єдине, чого ми не могли зрозуміти та пояснити, – чому наростає анемія». Цікаво, що, за словами Михайла Пруднікова, народила Ярина сама і досить швидко. А щодо підозрілого паперу, який Тетяна Чумак дала підписати жінці, передаючи зміну, лікар сказав, що то був звичайний документ для ознайомлення із планом ведення пологів.
Головний лікар обласного пологового будинку Ігор Вакалюк говорить, що висновки потрібно робити об’єктивні, і він цілком довіряє авторитетній комісії, до якої не ввійшов жоден із спеціалістів їхньої лікарні. На запитання, в якому стані породіллю перевели з міського пологового в обласний, Вакалюк відповів, що народжувала вона на фоні високої температури, тяжкої інфекції та при низькому гемоглобіні. Також він акцентував на тому, що в історії хвороби була записана торч-інфекція – герпес. Про інше, аби уникнути «своєї необ’єктивності до тієї чи іншої установи», Вакалюк побажав не говорити, а дочекатись висновків спеціалістів.
«Таке життя»
«Лікарі в обласному пологовому робили, що могли. Я не маю до них претензій, – говорить Христина. Загалом пояснення лікарів про те, що сестра підхопила грип, який дав ускладнення на ще нездорові після тих жахливих пологів легені, мені зрозуміле. От тільки не розумію – звідки така черствість та байдужість у лікарів міського?».
Христина розповідає, що на третій день після смерті сестри, вона разом зі своїм братом прийшла в кабінет до Володимира Лапи, щоб подивитись йому в очі та спитати, як йому тепер спиться. Той не тільки не поспівчував і не вибачився, але й цілком спокійно сказав: «Таке життя, і так буває». На її запитання, чому не прослідкував за сестрою, жодного разу не поцікавився її станом, відповів, що в нього було «особисте життя і він не мав часу».
Нині причину трагедії з’ясовує комісія. Наприкінці минулого тижня мама Ярини Томашівської пані Марія пішла в управління охорони здоров’я ОДА написати заяву і цілком випадково натрапила на засідання комісії, де почула закиди на кшталт: «ваша донька прийшла до нас уже хворою», «ніхто не забороняв відмовитися від тактики вичікування».
На момент здачі номера розслідування ще тривало. Перший заступник начальника головного управління охорони здоров’я ОДА Микола Олінійчук, він же голова тієї комісії, сказав тільки, що, за попередніми висновками, Ярина померла від вірусної інфекції та пневмонії. Остаточний результат буде після засідання клініко-патологоанатомічної комісії. Орієнтовно за тиждень.
«Службове розслідування ми провели. Врахували претензії батьків. Готуємо наказ по адмінчастині, – каже Олінійчук. – А винні всі, бо жінка померла. Це не банальний випадок – просто так люди не помирають. А те, що винні будуть відповідати – це точно».
* * *
Маленький син Ярини прожив 24 дні та помер у реанімації міського пологового будинку.
Comments are closed.