Ірина Слободян – людина тижня за версією «Репортера»

Цього номера «Репортер» відзначає Ірину Слободян, а разом з нею усю відчайдушну команду ГО «Музикувальники», які вже вчетверте перетворили Івано-Франківськ на місто музики та співів.

Усю суботу, 20 травня, одразу на кількох локаціях франківці співали, танцювали чи просто слухали музикантів – від ранку аж до пізнього вечора, пише Репортер.

Ірина Слободян вже не вперше береться за організацію Дня вуличної музики у Франківську, а минулого року навіть зареєструвала для цього громадську організацію – «Музикувальники». До слова, уся команда працює над організацією свята безкоштовно і майже круглорічно, а ґрунтовно готуватися починає за три місяці.

На все про все пішло у них понад 50 тис грн. Частину дало «Тепло місто», решта – благодійні й партнерські кошти. Більша частина пішла на логістику – оренда обладнання для музичних локацій, дорога та проживання музикантів, а також вуличне піаніно.

Цього року свято відбулося на 15 локаціях. Традиційно команда організаторів подарувала місту вуличне піаніно. Окрім виступів музикантів, працював ярмарок вуличної їжі та дитяча локація з купою розваг. На стометрівці танцювали хіп-хоп, а на Шевченка сальсу.

Найбільше відзначилися «Перкалаба» та Ярема Стецик зі своїм пост-панк проектом «Пенсія». Біля кав’ярні «Говорить Івано-Франківськ» вони зібрали справжній аншлаг. Купа шаленого люду під керівництвом Стецика горланила чудернацьких «пенсійних» пісень. Танцювали, стрибали, чудили тут абсолютно всі – від дітей до справжніх (за віком) пенсіонерів.

Збоку виглядало може й дивно. Та якщо одного разу спробуєш, то це вже назавжди.

Цього року, окрім команди однодумців, Іру Слободян супроводжував і кругленький животик, адже незабаром у неї народиться маля. Та це не завадило їй все організувати, а на День вуличної музики без упину відбігати аж до вечора.

А от наші чиновники не посоромилися «пофутболити» її, поки бігала Білою хатою за дозволами, аби провести ярмарок хендмейду та вуличної їжі, а деякі локації без перешкод розмістити на траві. Адже гроші з ярмарку покривають частину організаційних витрат. Іра вперто боролася за дозвіл, який уже не вперше затримався між владними кабінетами. Зізнається, що все вирішити допомогла лише есемеска до мера.

Але свято вдалося. Тож з нетерпінням чекаємо наступного року.