У «Бандерівський схрон», що у Клубівцях, потрапляють ветерани війни, які хочуть відпочити від пережитого – тут важко фізично, але легко морально.
Тут розуміють і допомагають, а ще смажать каву і роблять іграшки з дерева, пише Репортер.
Вироби для душі
Після холодного повітря у майстерні схрону одразу відчувається тепло і запахи. Пахне свіжим деревом. Всюди верстати, інструменти та заготівлі для деревини. Сергій «Босий» Дорош – молодий і відчутно захоплений чоловік, говорить швидко, енергійно. Каже, ідея робити іграшки виникла ще давно, але займатись цим почали лише три місяці тому.
«Спершу робили з яблуні, черешні, горіха, обліпихи, а тепер закупили деревину з берези, – розказує Сергій. – Ще сумнівалися, чи вона підійде, бо після сушки стає дуже твердою. Процес такий: заготовлене дерево калібруємо за розмірами, нарізаємо. В нас є заготовлені зразки іграшок, тож на шаблоні виводимо контури та обрізаємо. З грубого шліфування перекидаємо на тонке, а далі випалюємо малюнки. Потім знімаємо контури олівця, покриваємо олією з воском – вона екологічно чиста – або малюємо фарбою, а зверху двома шарами лаку, щоб не зійшла».
Сергій з Хмельниччини, після війни їздив до схрону кожного літа. Цього разу після відпочинку вирішив залишитись на два роки, тут він столярить, паралельно влаштувався на роботу в лісництво. Сміється, що позивний «Босий» отримав після того, як у першому військовому таборі згоріли чоботи. На війну йшов добровольцем.
Показує другу кімнату майстерні, вона для тонкої роботи. Тут грає приємна музика, а пахне більше лаком і фарбою. На полицях лежать старі й нові зразки іграшок – новорічні, різні заготовки, шаблони.
«Робити іграшки ми почали у серпні цього року. Перші роботи були не розмальовані, примітивні – лісові звірі, крокодили, вертеп, їх не викидаємо, будемо ними займатись наступного літа, розмалюємо, – пояснює Сергій Дорош. – Розпочав іграшки робити саме я, але ідея у схроні виникла давно».
Сергій показує полицю з іграшками, замовлення зі США, три партії – комплект домашніх тварин, ялинки, гноми, янголи та коти. За його словами, з ціною найскладніше, бо зараз іграшки продаються навіть дешевше, ніж собівартість. Розмальовані лише олією – 70 грн, кольорові – 100 грн.
Читайте: «Бандерівський схрон» просить допомоги на реабілітацію атовців
«Ціна за матеріал дуже низька, а от робота коштує багато, йде купа часу, все вручну, – розповідає Дорош. – Наприклад, щоб зробити новорічного оленя в олії, йде близько 40 хвилин, у кольорі – на 30 % довше, а націнка смішна. Звісно, ми будемо переглядати ціни, але зараз усі готові іграшки вже продамо за старими».
Сергій жаліється, що більшість інструментів в майстерні неякісні.
«До прикладу, є чотири чи п’ять випалювачів і жоден нас не влаштовує, – пояснює «Босий». – За якістю не витягують усіх об’ємів роботи – один нагрівається не там, де потрібно, інший занадто швидко гріється, доводиться чекати поки охолоне, третій – ще радянський».
Сергій мріє, щоб з виготовлення іграшок Будинок ветерана «Бандерівський схрон» міг спокійно прожити, мав за що купувати харчі та міг себе забезпечити.
Центр приймає всіх
«Бандерівський схрон» – центр, який займається ветеранами війни, що мають залежність або їм просто нікуди йти. В основному з людьми займаємось я і моя дружина, Наталя Черній, – говорить Ігор Чернецький, керівник схрону. – Ідея організувати такий будинок виникла ще від Іловайського котла. Я бачив, у якому стані хлопці виходили звідти, тож хотів їм якось допомогти».
За словами Ігоря, спочатку планували зробити будинок у Києві, але не знайшли місця, та й там дуже дорого.
«Часто приїжджали до друзів у Франківськ, знали священника із Клубівців, ще з часів Майдану. Він запропонував нам стару резиденцію, яка стояла закинута, туди ми переїхали у квітні 2016 року, – каже Чернецький. – Стан був такий собі, дах протікав, були діри, капала вода. Ми привели його в належний вигляд і вже в грудні провели перший заїзд. Переважно приходять франківці, але за весь час існування центру в нас побували хлопці з усіх областей України».
Чернецький каже, що з держбюджету на центр не виділили ані копійки – але з обласного допомагають.
«Кошти ми вже отримували тричі. Цього року виділили 560 тис грн. Сума ніби пристойна, але жити за щось треба – оплата за роботу терапевтів, комунальні послуги, продукти, – пояснює Ігор Чернецький. – Гроші розлітаються дуже швидко, а хлопців треба за щось утримувати, бо ми – єдиний діючий в нашій країні Будинок ветерана. Ми не гумові, наприклад, минулого місяця бракувало місць в їдальні, щоб сідати всім разом».
Потреби завжди є
«Проривом за останній рік стало те, що ми знайшли стабільного психолога, який приїжджає раз на тиждень. Також «розростається» наша кава. На місяць в нас купують близько 60 кг, багато замовлень. З січня плануємо зайнятися рекламою, переглянути ціни, сфотографувати все, – пояснює Наталя Черній. – У нас не такий великий відсоток прибутку, але ми розрахували так, щоб вистачало на нові закупки і щоб схрон отримував якийсь мінімальний дохід. Нині ціль – окупити обладнання для кави, яке ми взяли ще у 2017 році».
Наталя каже, за рахунок того, що схрон знають як центр для учасників АТО, каву переважно купують люди патріотичні або ті, хто якось має стосунок до війни. Ціни на каву – і близько не такі, як на ринку, але так центр тримається своїх покупців. Люди цінують смак їхньої кави, якість, а ще знають, навіщо купують саме тут.
За словами Наталі, замість того, щоб спокійно займатися реабілітацією ветеранів, центр постійно десь шукає фінансування, додаткових грошей.
Зараз схрон найбільше потребує побутової хімії, засобів для гігієни, дерев’яне двоярусне ліжко, маленькі тумбочки. Також для сеансів психотерапії потрібні дерев’яні крісла або крісла-мішки. Ще – мікрохвильовка, бракує електричних чайників. Для облаштування доріжок потрібні пісок і щебінь. Також схрон не відмовиться й від дзеркал у санвузли. Приймуть цукор, солодощі – куди без них?
Читайте: Чужих тут не буває. Один день у “Бандерівському схроні” під Франківськом
Коштів з бюджету бракує, волонтерів також. Але завжди знаходяться люди, які готові потратити свій час для хорошої справи. На те він і є – «Бандерівський схрон».
Автор: Богдан Мисюк
Comments are closed.