Газета Люди

Хвороба, про яку соромляться казати. Понад тисячу прикарпатців хворіють на епілепсію

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
У середу, 10 лютого, у світі відзначають день боротьби з епілепсією. На цю хворобу страждає 1 % людства.

Але досі більшість вірить різним міфам і не знає, що робити, коли в когось поруч стається епілептичний напад, пише Репортер.

Можна жити повноцінно

Ще два століття тому епілепсію називали «чорною хворобою». Нею хворіли Юлій Цезар, Едгар Алан По, Альф­ред Нобель. І попри те, що вже століття наука може пояснити її природу, а медицина лікує її, у суспільстві досі простіше змовчати про діагноз, «щоб нічого поганого не подумали».

За словами завідувачки відділу неврології з Центром розсіяного склерозу обласної клінічної лікарні Анни Сорохман, епілепсія вважається одним з найпоширеніших хронічних неврологічних захворювань. Нині близько 50 млн людей у світі живуть з епілепсією, і щороку фіксують 2,4 млн нових випадків. Майже 80 % людей, які страждають на епілепсію, живуть у країнах з низьким рівнем доходу.

«В Україні зареєстровано 52 482 хворих, – говорить Анна Сорохман. – На Прикарпатті – більше тисячі. І вже треба звикнути, що це не психічне захворювання, а неврологічне. Це своя нозологія, якою займаються неврологи».

Читайте також: Рак не йде на карантин. Після Covid-19 лікарі очікують більше прикарпатців з пізніми формами онкології

За її словами, раніше таких хворих не дообстежували, не виявляли, тому зараз, через покращення діагностики, їх кількість збільшується.

Як каже Анна Сорохман, найчастіше епілепсія буває набута, внаслідок перенесення травм чи інфекцій. Але може бути і вроджена.

«Колись вважали, що це більше старші люди, – говорить лікарка. – У них це могло бути внаслідок перенесення інсульту, енцефалітів, менінгітів та травм голови. Тобто, як наслідок чогось. Нині вікова категорія різна».

Люди з епілепсією можуть жити повноцінним життям, головне – бути під наглядом невропатолога, вчасно приймати ліки. За словами Анни Сорохман, якщо робити все правильно, то можна приступів назавжди.

Аби хтось був поруч

Франківець Андрій (прізвища просив не вказувати) другий тиждень лежить у неврологічному відділенні обласної лікарні. Каже, що напади у нього почалися чотири роки тому. Спершу це траплялося раз на пів року, тривав напад десь дві секунди.

«Я міг просто присісти й воно проходило, – розказує чоловік. – Але чим далі, тим приступи були складніші й частіші. Ловило кожного п’ятого-шостого дня, і я вже міг відключитися. Раніше працював на будівництві, впав з риштування, пробив ключицю і ребра. Тоді перестав працювати, бо на день могло ловити чотири рази. Я весь побитий, бо міг впасти десь на каміння чи ще кудись. Коли десь їхав, то брав з собою когось із рідних, бо сам боявся».

Нині він не стримує усмішки та розказує, що приймає новий препарат і припадків відчутно поменшало.

Марія Двірник з Калущини страждає на епілепсію з дитинства. Але це не завадило їй вступити до столичного університету і жити повноцінним життям. Хоча також мусить постійно приймати ліки.

Марія каже, у школі у неї ніколи не було друзів, бо її боялися, ставилися з пересторогою. Батьки, аби вберегти дитину від зайвого стресу, довго не розказували їй всього про її епілептичні напади.

Коли дівчина переїхала до Києва, знайшла нових друзів, одразу розказала їм про свою проблему. «Ніхто не перестав зі мною спілкуватися, – посміхається Марія. – Навіть було, що підходили й розказували про різні акції. Навесні, пам’ятаю, було щось до дня епілепсії, і ми ходили разом. Зараз вже простіше, бо молодь начитана і вже не така дика, як тоді, коли я вчилась у школі. Маю друзів, які мені допоможуть, якщо в мене станеться приступ, і не будуть мене боятися. Вони просто посидять поруч і перечекають».

Як допомогти й не нашкодити

Стати свідком епілептичного нападу просто на вулиці, у транспорті чи іншому громадському місці може кожен. І головне тут – не панікувати. Також варто знати кілька простих правил.

Не можна піднімати людину чи намагатися її посадити. Під час нападу хворий має лежати. Людину треба просто покласти на бік і перечекати.

Не потрібно насильно відкривати рот і намагатися витягти язик чи розімкнути стиснуті зуби підручними засобами. Так можна ще більше травмувати хворого.

Загалом напад може тривати від двох секунд до кількох хвилини.

Також Анна Сорохман радить дотримуватися рекомендацій МОЗ України щодо профілактики епілепсії.

«Треба запобігати травматичним ураженням головного мозку. Наприклад, дітям надягати шоломи, коли вони катаються на велосипедах. Дорослим – дотримуватися правил дорожнього руху, користуватися ременями безпеки, – говорить лікарка. – Це такі прості профілактичні заходи. Здорове харчування, фізична активність, вакцинація, імунізація знижує шанси на інфекцію, що може призвести до епілепсії».

Авторка: Світлана Лелик
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні