Паркур можна назвати доволі юним і дуже специфічним видом невідомо чого – чи то спорту, чи то розваг. Не так давно він з’явився й на Івано-Франківщині, зокрема, в Коломиї. Нині вже не дивина побачити кілька хлопців, що бігають вулицями й перестрибують через усе, що потрапляє в їхнє поле зору.
Любителі паркуру поводяться так не тому, що хочуть похуліганити. Цих молодих екстремалів правильно називати трейсерами, тобто тими, хто долає перешкоди. А їхнє захоплення – паркур – у перекладі з французької означає «шлях з перешкодами».
Власне, у Коломиї паркур зародився три роки тому завдяки команді «Axis Crew», до якої входять четверо хлопців: Денис Кругляков, Максим Свірідов, Василь Яков’як і Денис Табанюк. Свого часу їх у команді було 12, але в такій великій компанії вони часто не знаходили спільної мови та зривали тренування. Потім ще й роз’їхалися вчитися до інших міст. Утім, при нагоді хлопці зустрічаються та обмінюються набутим досвідом.
Після перегляду відомого фільму «Ямакасі», який дуже захопив хлопців, вони почали бігати‑стрибати, наслідуючи героїв. Тоді все було «по‑дитячому», зізнаються вони. Пізнати справж-ній паркур і чогось навчитись допоміг Інтернет. Юнаки дивилися відео, спілкувались у чатах з більш досвідченими трейсерами, які трохи допомагали зрозуміти та навчитися елементів паркуру.
«Звісно, спочатку були трав-ми, розтягнуті м’язи, вивих плеча та дрібні подряпини, – каже Денис Кругляков. – Але і це було потрібно. Бо ми вчилися на своїх помилках. Зараз ми багато тренуємося, перш ніж виконати якісь складніші елементи».
Правило безпеки у паркурі одне-єдине – не слід стрибати вище голови, тобто виконувати те, що тобі не під силу.
«Паркур – це не вид спорту, бо тут немає змагань, – каже Максим Свірідов. – Він скоріш за все схожий на специфічну філософію поведінки. Насамперед – це фізичний розвиток, а ще – мистецтво руху».
Хоч у паркурі й немає змагань, зате проводяться різноманітні фестивалі. На них з’їжджаються трейсери з усіх регіонів України, разом тренуються, обмінюються досвідом. Три роки поспіль в Івано-Франківську відбувався фестиваль «Trace Dayz». Але, на жаль, уже два роки його не проводять, бо важко знайти спонсорів. Адже треба на кілька днів поселити кудись гостей-екстремалів…
Зате схожий фестиваль «Трень‑День» щороку проводять у Харкові. На нього залюбки з’їжджаються досвідчені трейсери та ті, що бажають навчитися цього специфічного мистецтва. Охочі навчитися повинні мати або не менше 16 років, або письмовий дозвіл від батьків.
«Цей фестиваль проводиться три дні, – розповідає Максим Свірідов. – Перший – знайомство з командами та з програмою. Другий день можна назвати «вбивчим», бо після тривалих тренувань ледь ноги волочиш. Але це того варте, бо набираєшся чималого досвіду. Третього дня всі відпочивають».
Однак філософію цих підлітків розуміють не всі. Одні знизують плечима, називають хуліганами, підходять та вичитують за погану поведінку, іншим подобається, розпитують та хвалять.
«Мої батьки спочатку негативно сприймали моє захоплення, боялися, що покалічуся, – каже Максим. – З часом звикли, а після того, як я знявся для реклами та й ще отримав за це гроші, то взагалі стали нормально ставитися».
«Напевне найбільше нами та паркуром цікавиться міліція, – сміються хлопці. – Завжди раді підійти, накричати та приписати якусь вибиту шибку чи зламане дерево».
Юнаки впевнені: крім фізичного, паркур сприяє і глибшому моральному розвитку. Допомагає долати різноманітні життєві перешкоди та свою лінь.
Comments are closed.