На жаль, на початку XXI століття, разом із глобалізацією світу торгівля людьми стала більш масштабною. Цей “бізнес” став ще більш цинічним. Заради торгівлі людськими органами цинічні «бізнесмени» готові на все: опікунство чи усиновлення, сурогатне материнство, ба, навіть спонукання до штучних абортів заради тих же органів. Страшно? А використання у збройних конфліктах, тобто «виконання бойових завдань з поваленням державної влади, порушення суверенітету і територіальної цілісності інших держав»? Страшні злочини сучасності, в яких замішані діти.
Жодна країна світу не може убезпечити себе від торгівлі людьми, і Україна не є виключенням, тим паче, що ми тут виступаємо як і країна-донор, і країна-реципієнт (та, що отримує), і країна-транзит.
За словами Стівена Роджерса, заступника голови представництва Міжнародної Організації з Міграції (МОМ) в Україні, у 2015 році дещо зменшилась частка постраждалих від експлуатації в Росії: із 77% у 2013-му і 2014-му роках до 66% за перші шість місяців цього року. З іншого боку, відсоток тих, хто постраждав у країнах Євросоюзу, збільшився з 15% у 2014 році до 18% в січні-червні 2015 року, з них 86,5% постраждали в Польщі. Як і в минулі роки, випадки торгівлі людьми з метою експлуатації праці становлять майже 90%. Але, вперше за декілька років, жінок більше серед постраждалих, які звернулися до МОМу за допомогою.
За статистикою БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ», жінки також становлять більшість потерпілих станом на червень 2015 року. Загалом за допомогою до Карітасу Івано-Франківськ звернулися 162 постраждалі від торгівлі людьми особи. 57% потерпілих зазнали трудової експлуатації.
Найбільш імовірно, що масштаби торгівлі людьми у найближчий час зменшуватись не будуть. Згідно з опитуванням МОМ, частка населення, схильного погодитися принаймні з однією з ризикованих пропозицій людей, яким довіряють, щодо роботи за кордоном, зросла з 14% до 21%. Йдеться про пропозиції працювати без офіційного працевлаштування, у зачинених приміщеннях без змоги вільно залишити робоче місце, нелегально перетнути кордон, працювати на нелегальному виробництві, віддати свій паспорт на період працевлаштування.
Слід зазначити, що в Україні є законодавча база, яка відповідає міжнародним нормам та стандартам у сфері протидії торгівлі людьми. Зокрема, Закон України «Про протидію торгівлю людьми» від 20.09.2011, стаття 149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини», ряд нормативно-правових документів, необхідних для реалізації положень закону на практиці. Та все ж саме від нас залежить, наскільки ми убезпечили самі себе і своїх близьких.
Наводжу приклад нашої, як на мене, байдужості. Сідаю в автобус «Івано-Франківськ – Коломия», поруч жінка віку моєї мами спілкується по телефону із внучкою, яка, за розмовою я зрозуміла, десь на навчанні і за літні канікули хоче десь підробити, а роботу їй запропонували через Інтернет покоївкою в готелі. Студентку без досвіду роботи, без договору, ще й через всесвітню мережу? Невже не насторожило бабусю із Косівщини? Зав’язую бесіду із жінкою, розповідаю про ризики, а вона у відповідь: «Та що ви, вона у нас така розумна. Та хай трохи собі підзаробить». Пропоную їй буклет, мовляв, перечитайте у вільну хвилину, не приведи Господь, знадобиться. «Та що ви! То у нас обманюють на кожному кроці! А хто десь там попав, то сам собі винен. А що поробиш…». Врятуй себе сам, а чим? Обізнаністю, небайдужістю.
Тож спочатку обізнаність, бо потім прийде і небайдужість.
Законодавство визнає тепер ще й інший вид експлуатації – жебрацтво. Щороку десятки українців стають жертвами примусового жебракування. Цей вид рабства за кількістю потерпілих поступається хіба що трудовій та сексуальній експлуатації. Однак «на плаву» злочинний бізнес тримає наша так звана «небайдужість». Декілька розповідей наших респондентів переконають вас, що треба бути милосердним, але розумно.
Ось випадок із життя жителя Прикарпаття 1980 року народження, хворого олігофренією, приглухуватістю І-ІІ ступеня. Він не вміє розмовляти, відсутні дві нижні кінцівки. Хлопець виховувався в одному із психоневрологічних будинків-інтернатів, який самовільно покинув у 2005 році. На жаль, людина, яка не усвідомлює свої дії потрапила на очі не доброзичливцю, який не спромігся повідомити комусь про самотню хвору людину, а лише потенційному експлуататорові Леонідові. Той перевіз його з Івано-Франківської в іншу область за місцем проживання видав його за брата дружини і протягом 2006-2011 років заставляв його жебракувати (ст.149 ч.1 КК України). В середньому потерпілий кожного дня заробляв 300-500 грн., які Леонід привласнював. У травні 2011 року в ході оперативно-слідчих дій, за заявою жителя селища міського типу, експлуататора було заарештовано. У травні 2012 р. до Карітасу Івано-Франківськ звернулися старший слідчий СУ УМВС України в області та законний представник потерпілого з проханням про надання комплексної реінтеграційної допомоги для постраждалого від торгівлі людьми.
Бачимо, що правило «захисти себе сам» на деякі верстви населення не поширюється, і тут повинне спрацювати попереднє – «не будь байдужим». Зокрема, коли бачите дитину, проявіть мужність і небайдужість – відведіть в органи міліції, дочекайтеся поки його справді віддадуть під опіку тимчасового перебування неповнолітніх. Можливо, цим ви допоможете йому знайти родину чи просто чисту постіль і професійну допомогу. Побачивши хвору людину, яку у напівсвідомому стані возять вулицями, зверніться у відповідні органи, правоохоронні чи громадські.
Якщо ви самі потрапляли у схожі ситуації чи знаєте про можливі протиправні дії щодо іншої людини, звертайтесь до БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» за телефоном (0342) 75-30-61, до Департаменту соціальної політики за телефоном (0342) 72-35-53 або телефонуйте на національну «гарячу лінію» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) та 527 (безкоштовно для абонентів Київстар, МТС, Лайф).
Comments are closed.