«Посольство Карпат – тут» – такий напис нині можна зустріти у кількох франківських закладах. А разом із ним – фото, картини, копії зображень із гірськими краєвидами.
Що то за посольства і навіщо вони в місті?
Гра з потреби
Ідея належить франківському художникові Яремі Стецику. Каже, все почалося із нової виставки його картин, на яких зображені Карпати.
«Полотно та олія – цікаві для мене матеріали, які людина може залишити після себе. Я свідомо малюю Карпати й не трачу полотна на якісь інші сюжети, хоча є багато хороших тем: люди, Промприлад, Франківськ, – говорить Ярема. – В місті ми сумуємо за Карпатами. А якщо занести сюди частину гір, то, можливо, буде трохи веселіше. Чому б не розважитися горами, якщо ми маємо їх, цінуємо, сумуємо? Назва проста та зрозуміла. Посольство – це такий осередок чи концентрат. Ця любов до Карпат є і треба розуміти, що наші фотоархіви можуть бути цінними й для інших. Це власне якась така гра чи перекличка».
Суть такої мистецької гри з глядачем в тому, щоб мешканці та гості міста ділилися між собою спогадами з гір – фотографіями, власними малюнками, ескізами чи будь-якими цінними елементами, які нагадують про Карпати та якими не шкода поділитися.
«Завжди так було, що місцеві цінують гори інакше, ніж ми – їм не обов’язково фотографувати смереки, а людина з Франківська приїжджає і фотографує саме смереку, бо вражена, яка вона кучерява. Людина з міста фотографує лавку, яку гуцул зліпив з чотирьох полін для господарства, а не ту, яку він старанно різьбив, – додає Стецик. – Це гра з потреби. Людина потребує природи, їздить на природу, і ділитися природою в місті – це відкрита розмова про любов до гір. Рекомендуємо для офісів, гуртків, об’єднань людей. Беріть свої фото з переживаннями з гір і діліться ними».
Щоб відкрити посольство Карпат, достатньо бажання. Ярема каже, що не хоче прив’язувати цей проєкт до себе, що йому достатньо запустити його, а яких форматів та обертів той набере – усе залежить від закоханих у Карпати людей.
«Може, й назавжди десь такий стенд появиться, і він буде доліплюватися карпатськими фотками і передаватися з покоління в покоління, – говорить Ярема Стецик. – Я його активую на місяць. Десь до коляди ходиму по локаціях і доповнюватиму їх».
Наразі посольств 11. Так, на Промприладі є дев’ять нових картин Яреми Стецика і десь 50 фото від франківців. Решта картин з попередніх років – у «Світлиці Муляровій», «Каміні», «Бастіоні» – в магазині «12 персон» і салоні Любці Чернікової, галереї «Цмок». Є навіть охочий відкрити невелике посольство в Херсоні.
Я теж так можу
На локації Промприладу можна не лише принести фото, а й намалювати свої Карпати чи перемалювати картини Стецика. Ярема дає матеріали і за потреби допомагає. Можна це робити й на інших локаціях.
На Промприладі вже є п’ять робіт, створених відвідувачами. Одну з них – репліку на картину «Дощ» – малювала донька Яреми й Наталі Стециків річна Меланка. Поки розмовляємо із Яремою, шосту роботу якраз малює Наталя Романчук.
Якщо таких картин буде більше, Стецик готовий закласти ними всю студію, може зробити окрему виставку, коли закінчиться проєкт. Каже, що не знає, куди рухається живопис, в якому форматі колись будуть проходити виставки й чи будуть вони взагалі – може достатньо буде залити все в інтернет.
«Є багато тих, хто дивиться на мої картини і каже: «Я теж так можу». Безумовно. Ти цілком можеш. Можеш навіть краще чи акуратніше, але чомусь не робиш. Можи і зроби, і навіть забери із собою, – говорить Ярема. – Усі мої роботи – у такій техніці, що їх може будь-яка людина намалювати. Ми тут це й робимо. Але поки відгукуються лише ті, хто не боїться й сам малює. До кінця виставки сподіваюся, що фото і малюнків буде стільки, що зможу ними свої картини заліпити повністю, щоб їх не було видно. І вони залишаться під нашаруванням».
Принесені фото стараються розподіляти за темами картин – у «Муляровій» є Свидовець, Чорногора, тумани. Фото з вечірнім сонцем краще нести у «12 персон», де є така картина. Говерли є на кількох локаціях, Смотрич – у «Цмоку». Якщо фото не адресне, а просто з гір – теж добре. На Промприладі знайдете ліс, баранів, Петрос, дощ, смереки…
«На Чорногорі маємо фото з Васею з гурту «Вася Клаб». А тут пісня про Чорногору – його ж. На картину барани доліпили і фото з козами. Є ще зо п’ять фото з баранами, які ми ще не видрукували – дозволяємо лінюхам, які самі фото не доносять, кинути нам їх в коментарі», – розповідає Ярема Стецик.
Поділитися спогадом
Фінальний результат мистецької гри зафіксують для історії. Але що станеться із здобутками посольств, залежатиме вже від самих локацій. Стежити за розвитком проєкту можна у Facebook за хештегом #посольство_карпат.
«У «Муляровій» ми підібрали однотипні роботи графічного живопису. Там сьогодні одна з найбільших локацій. Вони першими запустилися зі збором фото та одні з перших отримали спогади від людей. І навіть якщо виставка закінчиться, то посольство Карпат в них так і залишиться, скоріш за все, – каже Ярема. – Вони – в середмісті, якраз на перетині міста й гір – гірські люди їм приносили свої речі, продавали, або ж вони самі ходили по хатах і шукали, що там є цікавого на горищах».
У першому залі «Світлиці Мулярових» на стіні – напис «Посольство Карпат (фан-клуб)» і сім картин Стецика з гірськими мотивами. Поряд вже з’явилося зо 20 фото.
Картину «Капличка» з дому, спеціально для посольства, приніс керівник закладу Віталій Качкан. До неї можна приносити зображення, пов’язані з церквами в горах і релігійними обрядами.
«Ми з самого початку хотіли, щоб у нас на стіні був напис «Посольство Карпат». У «Муляровій» Гуцульщини нині більше, ніж міської культури – в одязі, інтер’єрі, навіть у стравах, – розповідає Віталій Качкан. – – Сьогодні до нас зайшли Ростислав Держипільський та Олексій Лейбюк. Олексій одразу скинув нам на пошту свої фото – ми їх роздрукуємо і додамо. Наші працівники теж приносять фото. Там є й мої два фото, але я хочу принести ще. Локації множаться, конкуренція росте. Але я в цьому бачу позитив, бо навіть якщо в «Мулярову» принесуть менше, то загалом це має спрацювати на примноження. Для мене у цьому проєкті найціннішими є якраз історії та спогади людей».
Ще одне посольство відкрили у Краєзнавчому музеї на презентації відреставрованої ікони зі стрічки «Тіни забутих предків» для виставки «Врятуємо скарби разом» Валерія Твердохліба.
