Для них танці – це спосіб самовираження і щоденна праця. Маленькі танцюристи із школи Влада Ями тренуються, змагаються і виграють. Недарма п’ять із шести українських медалей на нещодавньому Dance World Cup 2018 виграли саме юні франківці.
Франківська школа Влада Ями заснована у 2009 році, вона була першою в його мережі. Має три напрямки: спортивно-бальна хореографія, танцювальне шоу, хіп-хоп. За словами головного хореографа школи Наталії Чашечнікової, зараз школу відвідують близько 400 учнів.
Цьогоріч чемпіонат світу пройшов у іспанському місті Сіджес, неподалік Барселони. Україну представляли команди з Києва, Львова та Івано-Франківська. З нашого міста в Іспанію поїхали 19 танцівників, всі зі школи Влада Ями. Як результат, Україна – дев’ята серед 46 країн-учасниць. Троє франківських дівчат взяли чотири медалі, киянка – одну. Срібло здобув танець «Сапфір» теж у виконанні групи школи Влада Ями.
Читайте: Кращий спортсмен місяця, – у Франківську відзначили срібну призерку чемпіонату світу з танців
Вероніці Бліновій 12 років, а танцює дівчинка з трьох. Починала з бальних танців, потім перейшла на сучасні. На останньому чемпіонаті світу Вероніка взяла «золото» у категорії модерн.
«Танець називається «У моєму світі», – пояснює Вероніка. – Головна героїня бачить світ по-іншому, ніж інші. Це ідея мого тренера Ілони Федорко».
«Вероніці з тренером одразу пішло легко, – розповідає мама Вероніки Олена Жураковська. – Вони поставили танець практично за місяць. Тема – дівчинка з своїм дивним світосприйняттям. Вона дивується, лякається, ображається, радіє. Кожен її рух – інша міміка».
За словами Олени Жураковської, діти б не досягли таких результатів без допомоги батьків. При чому йдеться не лише про постійну моральну підтримку та поради, а й про фінансові витрати. Усі костюми для танців і поїздки на чемпіонати – коштом сім’ї.
Найменша медалістка – Антоніна Каспрук. Дівчинці лише вісім років, але її артистичність і техніку в Іспанії оцінили срібною медаллю. Її роль – Чарлі Чаплін, постановка Тамари Костич у стилі джаз. Другий танець, який Тоня представляла в Іспанії, – «Повернення до пташиного гнізда» – у стилі модерн від тренера Ілони Федорко.
Завдання тренера дуже важливе – придумати історію, яка зачепить суворе інтернаціональне журі. Ілона Федорко каже, намагається придумати для кожної дитини саме її образ, який підійде ій найбільше. Ілоні – 20 років, танцює з трьох, працює в напрямку сучасних танців: модерн, джаз, контемпорарі. Вона також була чемпіонкою світу, а ще суперфіналісткою проекту «Танцюють всі».
Читайте: Яремче запрошує на XXV Міжнародний гуцульський фестиваль. Програма
«Щоб отримати хороший результат і надихнути дитину на перемоги, потрібно навчитися бути вогнем, який може запалити і змусити вірити в себе. Треба бути, як «сонячна батарея», віддавати більше, ніж отримуєш, – каже Ілона Федорко. – Моє натхнення – у спонтанності. Ти ніколи не знаєш, звідки в голову прийде чергова ідея. Я отримую від цього задоволення, думаю, діти це відчувають. Тому, з яким би настроєм ти не прийшов на заняття, ти не маєш права дати згаснути вогню всередині учня».
Окремий напрямок сучасного танцю, який дуже люблять діти – хіп-хоп. Ростислав Ворох і Віктор Лазарович танцюють його три і чотири роки відповідно. Танці для них – пристрасть.
«Щоразу, коли чую музику, забуваю, де я, навіть у магазині одягу, поки ніхто не бачить, починаю танцювати», – каже 14-річний Ростислав.
Одинадцятирічний Віктор навіть планує стати тренером у майбутньому. Їхній танець на чемпіонаті називався «Прибульці», хлопці виїжджали на сцену на гіроскутерах.
Перед конкурсом займалися по чотири-п’ять годин на день.
«Спочатку ми тренували сольники, потім дуети, потім квартет, а потім фізпідготовка – все по годині. Виходили із залу повністю мокрі від поту», – говорить Ростислав Ворох.
Софії Гладюк із Богородчан теж 14, дівчина танцює уже вісім років і мріє стати тренером.
«На чемпіонаті у мене були два сольні танці у стилі модерн: «Крижана людина» і «Мама просила хліба». Перший ставила Ілона Федорко, другий – Сандра Михалко», – розказує Софія. – «Крижану людину» я танцювала в перший день, мені було дуже страшно. А назавтра я вже була знайома зі сценою, тому з другим танцем було легше».
Читайте: Франківці Малярчук, Бабкіна і Григорів увійшли до топ-35 молодих представників культури
Постановка «Мама просила хліба» – трагічна. Часи Голодомору, дитина знаходить шматок хліба і ділиться ним з мамою.
Яскраві історії потребують акторських даних. У цих дітей вони є.
«Кожну емоцію ти мусиш відчувати сама. Тобі ніхто не може сказати, що треба посміхнутись чи заплакати. Якщо передаєш власні емоції – це виглядає зовсім по-іншому, ніж коли вони на замовлення», – каже Вероніка Блінова.
За словами батьків, вони хвилюються під час виступу навіть більше, ніж малі танцюристи.
«Поки моя дитина танцює, я тримаюся за крісло так сильно, що майже роблю в ньому ями. Один танець триває до двох хвилин, а враження, що дві години. Переживаю не лише, щоб дитина добре виступила, а щоб нічого не підвернула, не впала», – говорить Олена Жураковська.
Соломії Ткачівській 14 років, з яких дев’ять присвячені сучасним танцям. Дівчина вже не вперше отримує найкращі результати на чемпіонаті світу і хоче, щоб танці стали її майбутньою професією. Її танець «Карпатська мольфарка» взяв бронзу, а «Щоденник пам’яті» – срібло. Тренери – Василь Шеремета і Наталія Чашечнікова.
«Мені більше подобається «Карпатська мольфарка», тому що я дуже люблю стиль афро-джаз, – каже Соломія. – Перед виступом завжди хвилююся. Намагаюся заспокоїти себе думкою, що все вийде. Якщо в мене вірять інші, то чому маю не вірити я?!».
У листопаді на них знову чекає важливий захід – відбір у Києві на наступний чемпіонат світу, що відбудеться в Португалії. Там танцівники знову намагатимуться стати найкращими, але задля себе, а не заради медалей. Не важливо, яке місце ти займеш, головне – показати себе і своє вміння, кажуть ці дуже дорослі діти.
