Протікає дах, тріскають і розсипаються стіни, один туалет на весь будинок, без води, каналізації та опалення.
У селі Битків колись був потужний нафтовий промисл. Там залишилися відомчі будинки. Чверть століття тому їх визнали аварійними, але люди продовжують там жити без елементарних умов.
На 30 квадратних метрах мешкає три покоління – четверо дорослих і двоє дітей. Окрім стін тут немає жодних умов, каже Світлана. Туалет надворі – один на весь будинок. Живуть без опалення, води та каналізації, повідомляють Факти. ICTV.
Оселям 100 років, їх зводили ще за Польщі. Півстоліття тому сюди поселили людей, які працювали на нафтовому промислі. У цьому будинку мешкали 8 родин, залишилися тільки 4. Решта втекли з руїн – хтось до родичів, хтось орендує чи купив своє житло.
Ці споруди визнали аварійним ще у 1990-х роках. Мешканців поступово виселяли – взамін давали квартири в райцентрі Надвірна.
Пані Юстину з чотирма дітьми вже раз переселили – замість квартири переїхала до сусіднього бараку. Пенсіонерка живе на другому поверсі. Над нею дірявий дах, наскрізь прогнила стеля і навіть підлога.
Врятувати власними силами дерев’яний будинок, який від старості розсипається на очах, люди не можуть. 5 років обіцяли розв’язати проблеми, збирали необхідні документи. Відтоді квартплату не платять, але за будинками ніхто не дивиться.
У Биткові залишилося 20 подібних розвалищ, у них живе понад 230 людей. Сюди не може потрапити ні швидка, ні пожежна – доїзду немає. Нафтовики дорогу підсипають лише коли їдуть на свердловину, востаннє це було два роки тому. Людям доводиться щоразу йти пішки півтора кілометра.
В Укрнафті ще 5 років тому підрахували: аби всіх переселити, треба 20 мільйонів гривень. Людям запропонували переїхати до реконструйованого гуртожитку. Це мали бути 18 однокімнатних і 12 двокімнатних квартир, з окремим санвузлом, ванною і кухнею. Вартість проекту 7 мільйонів гривень, але більшість відмовилася.
Тим часом у Биткові та довколишніх селах не припиняють викачувати нафту – цьогоріч її добувають на 6% більше. Та от про людей, які віддали промислу роки життя, тут, схоже, забули.
