Люди Фото

Цікаві люди. У Франківську родина Гордієнків відмовилась від телевізора

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Чому люди відмовляються від телевізора? Відповідь ми знайшли в родині психологів Русани і Вогнедара Гордієнків, батьків трьох дітей, які давно відмовились від домашнього екрану та його впливу на стиль їхнього життя.

03

Русано, для багатьох це нині дивно, як сталося, що у вас нема телевізора?

Коли я розлучалася зі своїм першим чоловіком, то він забрав телевізор з собою. Спочатку ця ситуація виявилася для мене специфічною, але відтак я зрозуміла, що життя не сходиться на одному телевізорі. Діти почали більше читати, я придумувала для них розвивальні ігри. Коли ми вже звикли до такого недоумеблювання, чоловік повернувся — разом із телевізором. І якось він розказав мені жахливу історію, яка транслювалася на всіх каналах, на що я сказала: «Та краще б той телевізор згорів, ніж таке дивитися». Назавтра він справді згорів. Без телевізора ми обходимось вже п’ятий рік.

Цікаво, як до цього ставляться твої батьки?

Коли до них приходжу, там телевізор узагалі завжди включений. А спілкуватись коли? А в розмовах з мамою я завжди віджартовуюсь: «Що мама двох дітей може сказати мамі трьох дітей?». Вона вже змирилася, не протестує.

05

У школі однолітки твоїх дітей чи вчителі не дивуються?

Був у мене конфлікт із вчителькою доньки. «Вона у вас неадекватна, — каже мені, — бо коли я спитала, як вона ставиться до подій в Україні, то відповіла — нейтрально. А я їй сказала, що як заберуть твого тата на війну, то ще постраждаєш». Хоча донька якраз до всього ставиться адекватно. Коли ми були в Одесі та як психологи працювали з дітьми, в яких батьки загинули на Майдані, то вона говорила з ними, співпереживала і допомагала нам у проведенні психотерапії. Для мене телевізор — це підвищення тривожності, бо, попри фізичну війну на Сході, є ще війна інформаційна, яка лякає насамперед наших дітей. І будь тут адекватним…

Чи пропагувала ти життя без телевізора серед знайомих?

Виступала у радіопередачах, пояснювала шкідливість сучасних мультфільмів для розвитку дітей. Ми заснували сімейний клуб, в якому є ігрова терапія, що допомагає підліткам адаптуватись до суспільства. Говоримо з ними про насилля, алкоголь, наркотики, про все, з чим вони рано чи пізно зіштовхнуться. Пізніше Ярема Стецик провів акцію під назвою «Викинь телевізор — купи картину», яку підтримала і наша сім’я.

02

А в чому, на твою думку, основна шкода телебачення?

Під дією телевізора наш світогляд спотворюється, втрачається плідність думки. Інколи голова чманіє від кількості інформації, але ми вперто намагаємося її перетравити. Краще більше читати, тоді розум робиться гнучкішим. Наші діти ходять у театральний гурток, на танці, вокал, літературу, малювання, гімнастику, шахи. І ми не завантажуємо їх спеціально, їм це справді подобається. Тому телевізор їм в принципі не потрібний. Найгірше те, що людей влаштовує їх сталий спосіб життя, вони не намагаються хоч якось його змінити.

Який у вас режим дня?

Починаємо о шостій ранку сімейним велопробігом (у нас є сім роверів) навколо озера, потім снідаємо, діти йдуть до школи, а ми півдня працюємо, а півдня займаємося собою, тобто творчістю: малюємо, різьбимо, робимо амулети, обереги, наразі пишу новели, плануємо у дворі розбити вертикальний город. Коли діти повертаються зі школи, то обов’язково граємо в настільні ігри — на реакцію чи на інтуїцію. Влаштовуємо концерти для себе, у нас є три гітари. Останнього разу я купила гітару на останні гроші й не шкодую, бо музика заспокоює і надихає. На вихідні маємо багато гостей, у дворі розпалюємо вогнище, відпочиваємо. Інколи у нас ночують по 8-10 дітей і нам не потрібен телевізор, щоб їх зайняти. Діти нам ніколи не заважають.

04

Треба просто жити, роззирнутися, адже більшість — як ті білки в колесі: робота-хата, робота-хата. Довкола нас є багато цікавих речей, яких ми не помічаємо. Коли їдеш на велосипеді, сонце от-от встане, а над озером стелиться туман, і вода тулиться до неба, то ніби заново народився — аж сльози на очі! І жоден телевізор тобі ту емоцію не дасть. Треба переживати справжні емоції, самим, а не страждати разом з телевізором. Будьмо живими, справжніми — тоді не доведеться стимулювати своє життя серіалами чи телешоу.

Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні