У вересні у Франківську почала працювати окрема мобільна група поліції з реагування на факти домашнього насильства. За цей час – 383 виїзди.
Як працює група й чому таки варто звернутися на «102», коли потрібна допомога, «Репортеру» розповіла Наталя Гураль, поліцейська зі складу мобільної групи.
Від штрафу до в’язниці
Наталя – старша інспекторка відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції. Розповідає, що рік тому, перед внесенням змін до законодавства, поліцейським пропонували пройти тренінг з протидії домашньому насиллю та надалі працювати у мобільній групі. Наталя зголосилася. Тоді окремі пілотні підрозділи під назвою «Поліна» починали працювати в кількох регіонах України.
«Працюючи в екіпажі патрульної поліції, часто бачила такі випадки й розуміла, що законодавство – на такому рівні, що ми могли людям хіба поспівчувати, скласти адмінматеріали на кривдника, але притягти його до покарання було важко і вплинути на ситуацію ми не могли», – говорить Наталя Гураль.
Мобільна група у Франківську почала працювати 17 вересня цього року. До її складу входять один патрульний та один дільничний. За трохи більше як два місяці роботи із 383 повідомлень про вчинення домашнього насильства люди написали заяви лише 149 разів.
За словами Наталі, коли вони з напарником приїжджають, то їм кажуть, що допомоги вже не треба, бо насильство припинилося й від написання заяви до поліції відмовляються.
«Мобільна група старається приїжджати максимально швидко – до 10-15 хвилин. Але зазвичай жертва звертається за допомогою вже після вчинення самого насильства. Або кривдник встигає піти, – розповідає Наталя Гураль. – Як тільки він чує, що потерпіла викликає поліцію, то одразу тікає. В такому випадку його важко застати і хоча б провести бесіду. Бувають моменти, коли ми стаємо свідками психологічного насильства, коли кривдник нецензурно висловлюється в бік жертви, погрожує, принижує. Тоді ми можемо скласти адмінматеріали й самі, заява не є обов’язковою».
За вчинення домашнього насильства кривднику загрожує адміністративна відповідальність за статтею 173.2, що передбачає штраф до 340 грн, громадські роботи до 40 годин або адмінарешт до семи діб. Ті ж дії, вчинені повторно протягом року, потягнуть на штраф до 680 грн або роботи до 60 годин, або адмінарешт до 15 діб.
За три й більше упродовж року випадки домашнього насильства настає кримінальна відповідальність – стаття 126.1 ККУ. Карається громадськими роботами до 240 годин, або арештом до шести місяців, або обмеженням волі до п’яти років, або позбавленням волі – до двох років.
Усе повертається
«Коли людина відмовляється писати заяву – це типова поведінка жертви – в силу виховання, звичок або традицій в сім’ї, через страх чи залежність від свого кривдника. Мотивують це часто тим, що може бути гірше, або не сильно вірять, що поліція може це припинити. Скоріш за все, таке вже траплялося, і першого разу поліція не змогла допомогти, тож вдруге людина вже не хоче звертатися», – говорить Наталя Гураль.
Усім потерпілим поліцейські мобільної групи пояснюють, що насильство не припиниться, поки вони не візьмуться щось робити.
«Подзвонити на «102» – не вирішення проблеми. Треба обов’язково кричати про цю проблему. Не говорити, а кричати, – наголошує Наталя. – Насильство має циклічний характер. Навіть якщо після конфлікту видається, що вже все нормально, це лише маленьке затишшя перед наступним циклом».
Потерпілим розповідають, що вони можуть в будь-який час звернутися за допомогою або ж написати заяву до поліції. Адже у стресовому стані людина не завжди може написати. Втім, тоді заяву розглядатиме дільничний офіцер поліції, а не мобільна група.
«Коли ми виїжджаємо, то стараємося відібрати заяву на місці, – розповідає Наталя. – Я більш ніж упевнена, що якщо до людини вже приїхали працівники поліції, з нею поговорили, все їй роз’яснили й вона відмовилася від заяви, то завтра до відділку тим більше не піде».
Звернутися за допомогою можна і до всеукраїнського центру «Ла Страда», що надає психологічну допомогу. Також – у центр надання безоплатної правової допомоги, де можуть розповісти, які наслідки чекають на кривдника, що робити в тій чи іншій ситуації.
«У кожного є свої бар’єри чи кордони. Коли для тебе це нонсенс, а на викликах бачиш, як люди живуть в таких умовах і для них це нормально, буває тяжко, – каже патрульна. – Особливо після розмов з потерпілою, кривдником. Зазвичай більшість викликів – із малозабезпечених сімей, які вживають алкоголь, живуть у несприятливих умовах, і в цих умовах живуть діти. Дуже шкода, що за допомогою переважно звертаються лише з таких сімей. Я впевнена, що і в заможних, успішних сім’ях така проблема теж є, просто ці люди звикли замовчувати її, не хочуть виносити проблему на загал».
Окрім фізичного та психологічного, домашнє насильство може бути сексуальним та економічним – коли людина не може вільно користуватися житлом, майном чи документами, ходити на роботу чи навчання, отримати вчасне лікування.
Діти страждають завжди
Бувають і випадки, коли поліцію викликають діти – і 8-10 років, і 16-17, якщо вдома сварка чи тато погрожує мамі. За словами Наталі, частіше саме чоловіки скоюють насильство щодо жінок, хоча буває й навпаки.
Якщо в сім’ї таке трапляється, то хто б не був жертвою – мама, тітка, дядько, сестра чи брат – діти стають жертвами автоматично. Тому, якщо свідками насильства є діти, поліція повідомляє соцслужби й відділ ювенальної превенції, щоб ті проводили з ними профілактичні бесіди.
«Найбільше мене вражають виклики, де є маленькі діти. Жінка потерпає від чоловіка, але вона фінансово від нього залежна чи просто від нього залежна, бо з дітьми не може знайти житло, роботу тощо. І вона це все терпить, – говорить Наталя Гураль. – Часто у стресовому стані жінки вже не звертають увагу навіть на дітей – забиваються у своє горе. Такі виклики найскладніші. Буває, жінка просить: або його заберіть, або мене. Але, на жаль, кривдника забрати не так просто. Ми можемо провести профілактичну бесіду, й вони далі залишаються разом».
Розповідає, що завдяки змінам у законодавстві тепер на кривдника можна скласти терміновий заборонний припис. За таким приписом можна заборонити кривднику контактувати, входити в місце проживання жертви чи покинути місце проживання на термін до 10 днів. Також, за рішенням суду, до кривдника можуть застосувати обмежувальний припис на термін до шести місяців. Рішення суд має прийняти протягом 72 годин на підставі заяви самої жертви чи її батьків, родичів, опікунів. За приписом кривдник не може перебувати у помешканні жертви, повинен повернути її майно, не може наближатися на визначену відстань, розшукувати чи переслідувати постраждалу, листуватися з нею чи телефонувати.
«Ми застосовуємо терміновий заборонний припис, накладаємо обмеження покинути місце проживання і потім нам повторно приходить виклик, що кривдник порушив це обмеження. Тоді складаємо знову протокол, – розповідає Наталя. – Але застосування приписів, складання протоколів чи навіть притягнення до кримінальної відповідальності не дає гарантії, що ця особа припинить вчиняти насильство. Це в них закладена модель поведінки. Її можна змінити хіба за допомогою психолога».
Якщо жінка просить забрати її від кривдника, то поліція повідомляє працівників ювенальної превенції, аби ті допомогли знайти помешкання для тимчасового перебування.
Також тимчасовий притулок для жертв домашнього насильства надає Центр соціально-психологічної допомоги у Верховині – єдиний державний на Прикарпатті. Там мама з дитиною можуть перебувати до шести місяців. Аби потрапити до центру, потрібне письмове направлення, медична довідка та заява на ім’я директора. Направлення можуть видати центри соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, органи державного управління та місцевого самоврядування, медичні й освітні установи, правоохоронні органи, управління праці й соцзахисту.
Куди ще звертатися:
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства ГО «Ла Страда-Україна» 0-800-500-335 або 116-123 – з мобільного.
Національна дитяча гаряча лінія ГО «Ла Страда-Україна» 0-800-500-225 або 116-111 – з мобільного.
Відділ ювенальної превенції головного управління Нацполіції 0342-79-03-23.
Єдиний контакт-центр безоплатної правової допомоги 0-800-213-103.
Більше дізнатися про те, як врятуватися від домашнього насильства, що робити, якщо ви є свідком насильства, перевірити, чи ваші стосунки є безпечними і отримати покрокову інструкцію, як захистити себе та дітей від домашнього насильства, можна на інформаційному ресурсі «Розірви коло».
Авторка: Ольга Суровська
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.