Газета Люди Фото

Безконтактні дезінфектори і додаток від натовпу. Як франківські школярі воюють з пандемією

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Недавно викладачі та учні франківського Центру освітніх інновацій виграли міжнародний конкурс.

Тепер вони створюють безконтактні дезінфектори і додаток на смартфон, який допоможе боротися з епідемією. Завзяття їм не бракує, пише Репортер.

Знання з користю

Ідея виникла ще в червні, коли учні були на канікулах. Разом з викладачами вони думали, як можна вплинути на ситуацію. Вирішили розробити безконтактний дезінфектор, бо зі звичайними проблема: людина натискає на дозатор, до якого раніше торкалися сотні інших.

Тоді винахідники вирішили подавати заявку на конкурс від проєкту UPSHIFT Україна.

Своїм сорочка ближча. Як франківські кравці УТОГ помагають медикам та армії (ФОТО)

«Спочатку нас навіть не відібрали, бо конкретного продукту ще не було, – розповідає директорка Центру освітніх інновацій Марія Починок. – Але у серпні зареєструвалися ще раз, на той момент уже зробили дезінфектор. Для цього використали звичайну баночку від чіпсів, розпилювач для вазонів і плату моделі для гуртка робототехніки Arduino. Тоді потрапили до фіналу конкурсу. Діти пройшли два тижні навчання. Потім всією командою онлайн розповідали про свої проєкти, переконували, наскільки це дієво, складали кошторис. У результаті – перемогли».

Проєктом займалися діти з гуртків Центру: учні природничо-математичного ліцею Мирослав Возняк, Анатолій Бублик, Юрій Тумир, учень школи № 11 Юрій Угринчук і студентка медичного коледжу Христина Гафійчук. Кожен мав свій напрямок. Наприклад, Мирослав займався мобільним додатком, Анатолій робив математичні розрахунки, Христина взяла на себе роботу з громадськістю… Працювали спільно з науковими керівниками: Олександр Аронець курував створення дезінфекторів, Анатолій Казмерчук – мобільного додатку, а Марія Починок займалася математичним супроводом.

Також співпрацювали з різними установами: Центром технічної творчості, університетами. Виготовляли прилади компанія Олексія Трелевського, який давно співпрацює з винахідниками та є керівником проєкту Eco City.

«Мета нашого центру – щоб діти реалізовували свої знання у практичних винаходах, – каже Марія Починок. – Напрям STEM став для нас профільним: математика, фізика, біологія, інженерія, програмування. Звичайно, ці науки важко опановувати, та коли дитина втілює знан­ня на практиці, то і предмет знатиме, і буде користь для людей».

Головне – без рук

За вимогами проєкту, винахідники мають виготовити 50 безконтактних дезінфекторів. Поки що є 30.

«Посередині – блок живлення, це мозок і руки дезінфектора, – пояснює Олександр Аронець. – Автоматичний дез­інфектор для подачі антисептика працює так: знизу є ультразвуковий давач, він подає сигнал. Якщо сигнал відбивається від перешкоди – вмикається насос, який подасть через носик дезінфекційну рідину протягом однієї секунди. Тоді засвітиться зелене світло. У програмі закладена інтелектуальна складова. Якщо хтось затримає руку, пристрій вимкнеться і буде світитися червоним».

Учасники проєкту уже виготовили кілька варіантів дезінфекторів з різних матеріалів. Зупинилися на найпростішому, бо найбільш практичний. Також розробляють антивандальний варіант, який можна встановити на зупинках.

Найбільший плюс дезінфектора – він працює дистанційно, його не треба торкатися, достатньо піднести руку. Таким чином, є менший ризик зараження.

«Це літрова ємність, її вистачає на 1125 спрацювань, бо за раз видається 0,8 мілілітра рідини, – говорить Олександр Аронець. – Цього вистачає на день для роботи великої школи. Планується ще дезінфектор з дволітровою ємністю – на стадіон чи великий зал. Ще є дезінфектор для початкової школи на 400 мілілітрів, бо там у дітей малі долоньки».

З часом безконтактні дезінфектори мають поставити у всіх навчальних закладах Івано-Франківська. А потім планують створити громадську організацію, щоб займатися соціальним підприємництвом – продавати свої дезінфектори.

Професор Ігор Грижак: «Ми підбираємося до піку пандемії»

«Проєкт дав стартовий капітал, і ми не хочемо ходити з протягненою рукою, а прагнемо навчити дітей заробляти самим, – каже Аронець. – Собівартість дезінфектора мінялася протягом роботи. Одна сума виходить, коли порахувати вартість деталей, а інша – безпосередньо в процесі. Бо треба платити за доставку деталей, комісійний збір. Критична межа була в 1000 грн. Але якщо продавати, то має бути націнка, щоб не працювати просто так».

За його словами, франківські дезінфектори хоч ніби й дорожчі за китайські, зате споживають менше енергії, на них не треба постійно міняти батарейки. Живлення підібрали у 12 Вт, тож дезінфектор можна заряджати від автомобільного акумулятора.

Діти навчать батьків

Проєкт складається з трьох частин: виготовлення дезінфектора, мобільного додатку та інформаційна робота з громадськістю. Додаток теж уже є, він визначає місця з великим скупченням людей.

«Такого додатку раніше не було. Він уже наповнений, але треба надати можливість доступу, – розказує Марія Починок. – Якщо заходиш у небезпечну зону з натовпом людей, то в телефоні блимає зображення вірусу. Також він повідомляє, яка це карантинна зона, скільки хворих, в яких місцях є наші дезінфектори».

Додаток скоро можна буде завантажити на сайті, бо AppStore і PlayMarket не можуть його пропонувати – потрібен відповідний сертифікат. Дотаток буде безкоштовним, принаймні поки працюватиме у тестовій версії.

А ще згодом винахідники планують більше інформувати мешканців про те, як вберегтися від коронавірусу і не наражати на небезпеку інших.

«За статистикою, дистанція, дезінфекція і профілактика – основне, що унеможливлює поширення вірусу, – говорить Олександр Аронець. – В Україні є багато скептиків, які кажуть, що вірус – це не страшно. Його й не треба панічно боятися, але варто остерігатися сильніше, ніж інших інфекційних хворіб, бо він заразніший. Тож наступна частина проєкту – короткі відеоролики в ігровій формі. Це дозволить провести широку профілактику, адже саме діти навчать батьків-скептиків, як дотримуватися правил».

Допомога дзвенить. “Гуцульські волонтери” збирають монети у Слоїк добра (ФОТО)

Авторка: Ольга Романська

Матеріал опублікований в рамках проєкту «СВОЇ», який виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Контент є виключною відповідальністю газети «Репортер» і не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду США.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні