Авдіївка не спить. Репортаж із найгарячішої точки Донбасу (ФОТО)

Це квартира у п’ятиповерхівці на вулиці Комунальна, з якої мешканці виїхали два роки тому, залишивши ключі друзям. У квартирі вибиті вікна заклеєні плівкою і завішані килимами. Немає води, світла теж, зате теплі батареї і є газ.

На сходах зустрічаємо сусідку – 87 річну Єлизавету Григорівну. Вона страшенно зраділа, що хоча б пару днів поруч з нею буде хтось жити. Ми домовляємося зайти в гості о 20.00. В Авдіївці вже п’ять днів немає світла, вечорами тут сумно і страшно.

На фото: 87-річна Єлизавета Григорівна живе п’ятий день без світла і не перший рік – без сусідів

З настанням темряви місто порожніє. О 16.40 на Центральному проспекті практично немає людей.

У міській лікарні люди є завжди. І цивільним і військовим зараз надають медичну допомогу в одному місці. Біля лікарні стоїть швидка, забирають пораненого бійця.

На велосипедах до лікарні приїжджають двоє місцевих. Їм повідомили, що їхній родич загинув, отруївся газом, його забрала швидка у Покровськ. Більше вони нічого не знають і прийшли за інформацією в лікарню. «Коли бабуся дізнається, буде ще один труп», – каже племінник загиблого.

Тим часом Роман Хомечко, 1-й замкомбата 66-го військово-мобільного госпіталю, надсилає другу швидку з пораненим військовим. Госпіталь базується в Покровську. Хомечко приїхав в Авдіївку, щоб стежити за логістикою: координацією між водіями, волонтерами, військовими. З Покровська в Авдіївку приїхала і вся група з госпіталю.

На фото: Роман Хомечко, 1-й замкомбата 66-го військово-мобільного госпіталю, відправляє з Авдіївки швидкі з пораненими

Порожніми й поки що тихими вулицями повертаємося в квартиру. І, як і домовлялися, о 20.00 йдемо в гості до нашої нової знайомої – Єлизаветі Григорівні. Спілкуємося при свічках, п’ємо чай, їмо бутерброди. Починаються обстріли, вони стають все голоснішими і голоснішими, але за розмовою ми якось не сильно звертаємо на них увагу. Єлизавета Григорівна живе одна, всі її рідні – у Німеччині. Дочка з чоловіком і онук. «І довго ти там сидіти ще будеш?» – передає свою останню розмову з рідними вона.

На фото: Пенсіонерка з онуком у Німеччині

Вона і могла б до них поїхати. За останні п’ять років була в Німеччині чотири рази, у неї є шенгенська віза до осені, але пенсіонерка все ще не знає, що робити.

Ми не знаємо, що відбувається, в Авдіївці немає інтернету. Колеги, які зупинилися на ніч у Костянтинівці, по телефону розповідають, що в Авдіївці є влучання у п’ятиповерхові будівлі на вулиці Молодіжній. Це в 10 хвилинах від нас.

Під час обстрілу Єлизавета Григорівна переказує нам сюжет книги “Ті, що співають у терні”, яку вона нещодавно прочитала.

– Які ж ви сміливі, що сюди приїхали, – каже бабуся. Трохи незвичне зауваження на тлі того, що вона переживає тут щоночі.

Ми розходимося. Я роблю спробу дізнатися, що відбувається в місті. Відправляю смс 19-річній Жені, дівчині, з якою ми познайомилися в Авдіївці в грудні. Пам’ятаю, що вона знімає квартиру з хлопцем якраз на Молодіжній. Через деякий час отримую від неї відповідь:

Вже в п’ятницю Женя розповіла мені, як вони ховалися в підвалі і як вночі втекли з Молодіжної на Центральний проспект до батьків. Але цієї ночі я намагаюся перевірити інформацію про Молодіжну. Пишу смс Масі Найєму, нещодавно демобілізованому брату нардепа Мустафи Найєма – він тут, в Авдіївці, служив і примчав сюди як волонтер відразу, як тільки почалися обстріли. Він уже кілька днів знаходиться в Авдіївці і як раз в тому самому районі, просить викликати швидку на Молодіжну, 19 – там жінку поранило в голову. На Молодіжній зв’язок такий, що не додзвонитися, а з Комунальної, де я, дзвінки йдуть. Набираю 103.

— Швидка допомога, говоріть, – чую відповідь оператора.

— Потрібна швидка на вул. Молодіжна, 19. Жінку поранило в голову, – пояснюю я.

— Ви з якого населеного пункту телефонуєте?

— Як з якого? З Авдіївки, – дивуюся я.

— Це Швидка допомога в Ясинуватій.

У мене тихий шок: Ясинувата – це територія так званої ДНР.

Тоді пишу колегам у Костянтинівку. Їм швидко вдається зв’язатися з військовими медиками в Авдіївці, на Молодіжну відправляють швидку.

Коли ми дізналися, що обстріли дійшли до житлових п’ятиповерхівок (раніше страждала в основному стара Авдіївка), важко зберігати спокій.

Щоб переключитися, починаю писати цей текст.

В 00.40 авдіївський таксист, який привіз нас з Костянтинівки в Авдіївку, дзвонить Гулліверу Крегу. Запитує, чи все з ним у порядку, оскільки з’явилася інформація, що поранено західного журналіста.

З Крегом все нормально. Поранено іншого – британського фотокореспондента Крістофера Нунна. На тій самісінькій Молодіжній.

У 02.00 ночі стає тихіше, але ще довго неможливо заснути. Вранці в Авдіївці знову настане звичайне мирне життя. Ми дізнаємося, скільки людей постраждало за ніч. Побачимо, які саме будівлі зачепило (Женя трохи помилилася). Але мало яка картинка зрівняється з нічними звуками війни і страхом у місті, яке обстрілюють шосту добу поспіль.