Рік тому повномасштабна війна увірвалась у наше життя по-різному:для когось це був телефонний дзвінок від друга, для когось – ранковий випуск новин, ще хтось проснувся від вибухів. Так трапилось і з Дмитром Горщинським, нині – командиром другого взводу першої гірсько-штурмової роти 109 окремого батальйону 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Дмитро був будівельником, жив поруч з аеропортом Миколаєва і на власні очі бачив перші бомбардування, пише Репортер.
Після мобілізації, Горщинський потрапив на підготовку в Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Далі – розподіл у «десятку» і маршрут на Лисичанськ, а потім − на передові позиції під Бахмут.
Молодість на війні – це перевага. У молодих зазвичай ще немає сім’ї, за якою сумуєш і хвилюєшся, вони більш азартні, беручкі. Хоча деколи проблемою й буває відсутність досвіду через вік, але цей недолік тимчасовий, – каже військовий.
Під час перших боїв Дмитрові Горщинському дуже допомогли товариші, які вже добре розуміли, що таке війна, маючи за плечима досвід подій від 2014 року.
Будь-який командир передусім розповідає про успіхи своїх товаришів у бою: так і Дмитро пригадує, що щиро радів, коли під час одного з важких боїв вдало відбили всі штурми противника, які тривали від ранку до вечора. Дали гідну відсіч, бо спланували все правильно й відпрацювали злагоджено. Про успішну роботу на передовій свідчать й дві нагороди Горщинського – бригадні нагрудні знаки за виконання бойового завдання. Достойну характеристику дають і побратими, зазначають, що молодий офіцер уже проявив себе якнайкраще.
Наразі Дмитро перебуває на лікуванні в госпіталі. Для бійця це вже друге поранення внаслідок стрілкового бою на Бахмутському напрямку під Миколаївкою.
Дмитро переконаний, що всі військові борються за те, щоб в Україні хотіли жити, а не шукали кращої долі світами. Щоб молодь залишалась тут навчатись і працювати, щоб рідну землю любили по-справжньому.
Хочу, щоб наша країна розвивалась, щоб іноземці приїздили сюди брати з нас приклад, – каже Горщинський.
Віримо, що спільними зусиллями все це стане реальністю в найближчому нашому майбутному!
