— Чоловік парубоцький вечір провів на Пальмі-де-Майорці. Літав з друзями. Ми з дівчатами хотіли в Одесу чи Париж з’їздити, але не склалося, — розповідає 24-річна Оксана Оринчак з міста Надвірна Івано-Франківської області.
— Чоловік парубоцький вечір провів на Пальмі-де-Майорці. Літав з друзями. Ми з дівчатами хотіли в Одесу чи Париж з’їздити, але не склалося, — розповідає 24-річна Оксана Оринчак з міста Надвірна Івано-Франківської області.
Вона одружилася із 29-річним Романом Кузюком.
— Перед весіллям дізналася, що вагітна. Лікар порадив нікуди не їхати. Тому і без медового місяця лишилися, — каже Оксана.
Наречені взяли участь у програмі “4 весілля” на каналі “1+1”. Змагалися з трьома парами молодят за подорож до Індії.
— Для перемоги не вистачило одного бала, — говорить Оксана. — Я ставила суперницям вищі оцінки, ніж вони мені. Обурило, коли дівчата сказали, що в мене на весіллі їли одні помідори. Насправді їли все і дуже багато. А ще розкритикували дружок, бо вони прийшли в однакових, хоча трохи замалих сукнях. Самі так придумали. Я тут при чому? Прізвище чоловіка не взяла, бо працюємо юристами. Не хочу мати клопоти з документами.
Пара зустрічалася шість років.
— Уперше побачила Романа на фото у 10 років. Сестра ходила з ним на секцію дзюдо. Мені сподобався брюнет зі східними рисами обличчя. Подумати не могла, що стане моїм чоловіком. Познайомилися, коли він з хлопцями танцював на вулиці брейк-данс. Поки зустрічалися, трохи сварилися і притиралися. Щомісяця дарував квіти. На 8 Березня освідчився. Того дня було якраз п’ять років, як сказав мені ”кохаю”.
Весілля святкували у ресторані “Лейбова гора”. Замовили його за півтора року до шлюбу.
— Мені той ресторан сподобався, але виявилося, що на весілля він розписаний на рік уперед. Мусили чекати черги. “Лейбова гора” обійшлася у 70 тисяч гривень.
Їжі було вдосталь. Смажили барана на вертелі. Напої брали дорогі. З шампанського — “Мартіні Асті”. Я мало що їла: то мене викрадали, то я співала, то перевіряла, чи торт привезли. Батьків до підготовки не залучали. Хотіли, щоб вони прийшли як гості.
Запросили понад 200 людей. Прийшли 150. Я з багатодітної сім’ї, у батьків родини великі. А ще прийшли друзі та колеги. Розпорядника весілля вирішили не наймати. Все робили самі. Для гостей зняли і розіслали відеозапрошення.
Сукню купувала за два тижні до весілля. Довго не могла знайти таку, як хотіла. Багато переміряла, поки не зайшла в бутик дизайнера Тетяни Грік. Вибрала там сукню-трансформер за 8 тисяч гривень. Верхню пишну спідницю можна було відчепити і залишитися в міні-платті. Важко було взуття підібрати, бо маю 34-й розмір. У нареченої нога має бути закрита. На босу ногу не можна виходити заміж, бо все життя так проведеш. Туфлі обійшлися у 800 гривень. Дорогі не брала, бо вони тільки на один день.
— Більшість гостей дарували гроші, але витрати не покрилися. Священик подарував ікону і Новий Завіт, Романова мама вишила картину Мони Лізи. Сюрпризом для Романа була моя пісня. На 14 лютого 2008 року подарував мені вірш. Сказав тоді, що хотів, аби колись поклала його на музику. Дуже здивувався, що не забула. Коли співала, хвилювалася так, що руки трусилися. Знала напам’ять, але взяла текст із собою. Боялася слова забути.
