Сергій Жадан: ”Порівняння того, що відбувається на Донбасі з Майданом — це лукавство та награна інфантильність”
Сергію, нещодавно екс-президент Польщі Александр Кваснєвський в інтерв’ю сказав, що вибори в Україні 25 травня рівнозначні відповіді на запитання “Бути чи не бути”. Згодні з цим? Як ставитеся до нинішньої виборчої кампанії?
— Значною мірою я згоден із цією позицією, тому що в Україні не проходять вибори у класичному розумінні цього слова. Оскільки йдеться не про спокійну дискусію зі з’ясуванням нюансів політичних програм, а про пошук компромісу з метою зберегти країну, максимально швидко і безпечно стабілізувати ситуацію.
Тому громадяни України, яку б позицію вони не займали в нині існуючому конфлікті, мають шукати фігуру, максимально прийнятну для всіх. Важливо думати про спільний інтерес. Розумію, після всіх подій, що відбувалися в Україні, люди перебувають у стані збудження, втоми чи навіть істерії. Багатьом хочеться довести свою правоту, покарати винних, хочеться негайних, швидких і тотальних перемін. Проте в цій ситуації такі наміри треба відкласти на майбутнє. Нам важливо заспокоїти і зберегти країну.
Бажано завершити вибори в першому турі, тому що кожен день президентської кампанії — це додаткова загроза безпеці й життю громадян. Подивіться, що робиться в Донецькій та Луганській областях — захоплюють виборчі комісії, погрожують їхнім членам, людей викрадають. Це терористична діяльність, спрямована на зрив виборів.
Стан невизначеності ускладнює ситуацію. Тому що швидше ці вибори відбудуться, то краще. Вихід тут один — підтримувати найбільш рейтингового кандидата і провести їх в один тур.
Виходжу насамперед з точки зору безпеки країни, людей. Слід розуміти також, що ми живемо в перехідному періоді, і ці вибори не вирішать усіх проблем, що стоять перед нами. Але починати з чогось потрібно. Починати слід із пошуку компромісу.
Іноді можна почути порівняння подій на Майдані та того, що відбувається на Донеччині й Луганщині. Наскільки це справедливо? І чи існує поняття Південного Сходу України, що тиражують російські пропагандисти?
— Порівняння того, що відбувається на Донбасі з Майданом — це лукавство та награна інфантильність. На Майдані не брали заручників, не крали машин та не грабували магазинів, не було випадків мародерства. Зрештою, там не було вогнепальної зброї. Принаймні я її там не бачив.
Безперечно також, що ніякого Південного Сходу не існує, кожна з областей тут має свою специфіку. Але, окрім настроїв людей, ситуація в них пов’язана з поведінкою влади. Там, де вона взяла перебіг подій у свої руки, працювала на стабілізацію, усе спокійно. А там, де влада грала в незрозумілі ігри, ці сепаратистські качелі тривали довше. Як у Харкові, приміром — варто було меру міста Геннадію Кернесу виїхати на лікування за кордон, усе швидко заспокоїлося. У замаху на нього я не бачу нічого доброго, але щойно він поїхав, у місті стало спокійно.
Слід сказати, що й Донбас не є настільки однорідним, як подає Москва. Безпосередню участь у сепаратистських рухах зі зброєю беруть кілька сотень людей. Ще кілька тисяч виходять на мітинги. Решта населення перебуває у стані очікування. Є також групи проукраїнських активістів.
Подивіться, як відбувався цей псевдореферендум. Північна Луганщина на ньому не голосувала так, як і райони Донеччини, прилеглі до Дніпропетровської області. Та й у різних місцевостях Донецької області активність була різною. Нещодавно повернувся звідти. За моїми спостереженнями, велике значення має економічна ситуація в тому чи іншому населеному пункті — якщо заводи та шахти працюють, ніхто сепаратистів не підтримує.
