“До Родатичів підкинете?» – стопимо першу автівку на трасі. «Вам на те збіговисько? – з усмішкою каже водій. – Сідайте». А збіговиськом місцеві по-доброму називають фестиваль «Захід», який уже ввосьме прогримів з 18 по 20 серпня на Львівщині.
«Західфест» традиційно завершує літній фестивальний сезон. Закривати його цьогоріч з’їхалися певно з 10 тисяч народу з усіх усюд. Їх навіть не лякала ціна на квитки – 940 грн на три дні. Втім, ці гроші вартували того, аби почути улюблені українські й закордонні гурти. Лише на виступ одного з них можна відвалити такі самі кошти, а тут їх – з цілий десяток в одному місці!
Усі виступи відбувалися на трьох сценах: лайтовій інді-сцені, рок-сцені (нічній) і головній. Але про тих, хто на них виступав і вразив найбільше, – трохи згодом.
Дістатися на фест не потребувало великих зусиль. Для тих, хто їхав своїми автівками, були платні паркінги. Зі Львова кожні 15 хвилин курсували фестивальні автобуси – 60 грн за квиток. Аби ще зекономити, до Родатичів можна було добратися електричками чи автостопом.
Що ще вразило найбільше, то це охорона. Аж не вірилося – привітні, толерантні, з почуттям гумору. І то всі фестивальні дні. Та попри це дуже ретельні та скрупульозні. Перевіряли всіх і все, що іноді аж дратувало. Таких пропускних пунктів на території було кілька і на них утворювалися 15‑хвилинні черги, поки ті охоронці перевірять кожну сумку, рюкзак, а то й кишеню. Не пускали ані з їжею, ані з будь-якими напоями. Все можна було купити на фестивалі, але втридорога. Зате почувався безпечно.
Взагалі на фест можна було нічого не брати. Лише гроші. Смачну домашню їжу приносили місцеві, торгували з львівські ресторації. Намет і каремат можна було взяти в оренду – 100 грн на добу. Зарядити телефон – 10 грн година. Освіжитися в цілодобових душах – 30 грн плюс десятка за шампунь, окремо за гель, сушка безкоштовна.
Ще на території фесту діяли два наметові містечка: платне (200 грн) і безкоштовне (його облаштували трохи далі посеред ліщинового лісу). Різниці між ними майже немає, єдине – платне ближче до фесту, озера та біотуалетів.
Найголовнішою принадою цьогорічного «Заходу» стало те, що організатори подбали про людей з обмеженими можливостями. Для них вхід був безкоштовний, а для супроводжуючого – вдвоє дешевший. Передбачили і спеціальні трансфери, якими візочники могли без проблем доїхати на свято. Також були спеціальні туалети. Біля кожної сцени – спецплатформи зі зручним заїдзом, аби люди могли бачити виступи музикантів. Таке в Україні зробили вперше.
Незважаючи на це візочників на фесті нарахували лише 13, хоча, кажуть організатори, зареєструвалося вдвоє більше.
Вдень перед музичними виступами охочі могли взяти участь у лекторії. Цікаво про бар’єри в нашій голові розповідав Іван Маслюк – хлопець із ДЦП, який побував на Говерлі, Монблані та часто подорожує світом.
«Я це все зміг, – говорить Іван. – Якщо я ладен ламати стелі та бар’єри в голові, то ви тим більше зможете. У Франції був в будинку допомоги людям з інвалідністю. Там з ними порівну жартують і сваряться. Вони не відчувають себе відірваними. Ставтеся до всіх однаково. Я звичайна людина, нас таких в Україні – 6 %. Ставтеся до них на рівних».
А тепер трохи про музику. Отож протягом трьох днів її було багато й на всі смаки. Ще більшого жару в ті спекотні дні додавало те, що звучало з рок-сцени – львівський гурт «АNNA», вінницькі «Space Of Variations», франківська «Карни», культові шведи «Dark Tranquillity» та неймовірні німці «In Extremo». Варто відмітити й нічне шоу для дорослих від скандальних та епатажних киян з гурту «Хамерман знищує віруси» – це було щось.
Вночі на цій же сцені першого фестивального дня виступила Христина Соловій. Не надто вписувалась на локацію, проте на виступ зібрала чимало брутальних волохатих рокерів у чорних футболках KISS чи Korn.
«Все, женюсь», – каже поруч у натовпі один із тих брутальних другові, попиваючи пиво й дивлячись на вокалісту в коротких шортах.
«Любоу» – ще один лейтмотив «Західфесту», який так колоритно був прописаний на банерах, афішах, оголошеннях. Скажімо, житомирські хлопці розклали намети та обклеїли їх оголошеннями на кшталт «Шукаю свою милу». В останній день фесту казали, що пошуки ще актуальні. Впевнені, що наступного року їм більше поталанить.
Спокійна й романтична інді-сцена потішила виступом «5 Vymir» та «Фіолет». Два роки поспіль на цій сцені виступав «Pianoboy», а цьогоріч переїхав на головну, чим досить нескромно тішився. Як завжди чуттєвий, глибокий і трохи містичний. Під час виконання пісні «Відьма» як звіялося, насунулись чорні хмари й задощило.
На основній сцені чулося старе й відоме, як-от «Onuka» чи «О’Торвальд». Відкривалося й нове. Вразили білоруси з гурту «Volski». Старші драйвові дядьки, які, здавалося, приїхали з цілою групи підтримки просто з Білорусі. Біло-червоно-білих прапорів на фесті не бракувало. Ще одним відкриттям стали британці «Enter Shikari». Шаленці ще ті.
На пропускному пункті до головної сцени стоять два іноземці. Десь луною по фестивальній території то одна компанія, то інша підхоплює перекличку: «Цицьки!».
«Що це означає» – питає англійською високий хлопець в окулярах у свого друга. «Це така українська традиція», – впевнено зі знанням справи відповідає той. «О, гарна традиція», – і вимовляє слово з жахливим акцентом. Натовп у черзі заходиться від сміху.
Отже, фестивальне літо завершили на позитиві. Мало б вистачити до наступного «Заходу».
Comments are closed.