Цвіт папороті, вінок з польових квітів, забави біля багаття, романтика купальської ночі, нерозгадані таємниці. Все це можна знайти під час святкування вже звичного для українців Івана Купала. От тільки звідки у того Купала ноги ростуть, і чому християни так міцно тримаються усіх цих обрядів…
 |
Купайло – бог літнього сонця, міфічна істота дохристиянських часів. Так пояснює цей образ народна обрядовість. Купальський тиждень – час вшанування сонця, а сам Купайло символізує перетворення юності у зрілість. «Здавна це свято вважалося найкращим для знахарів і травників. Отже старші цього дня збирали трави, молоді – зачинали дітей», – розповідає франківчанка Русана Остапович. Вона – молода язичниця.
Каже, що пішла в рідновір’я тільки півтора року тому, після участі в одному з рідновірських фестивалів.
«Відчула там настільки сильну енергетику, що не могла не поцікавитися глибше, – каже жінка. – Для мене завжди були принципово важливими стосунки між мною та Богом без посередників. Але зараз розумію, що все значно простіше. Бог є у кожному з нас та й взагалі у будь-чому». За словами Русани, як і в християн, у язичників один Бог. Але багатопроявний. Язичники вірять в Ісуса, Будду, Аллаха. Словом, на кожній території Бог має своє ім’я. І до травички можна звертатися з проханням, адже в ній також є Бог.
Русана розповідає, що рідновіри пропагують інтенсивне дітонародження. У них богиня Лада завжди оточена дітьми, натомість у християнській традиції біля Матері Божої тільки одна дитина.
Русана Остапович називає чотири язичницькі заповіді: Бог є в тобі і всюди навколо, поводься з іншими, як із самим собою, ти відповідаєш за все, що з тобою відбувається у житті, маєш жити радісно і щасливо, працюючи і вірячи у себе. За словами Русани, впевнена у собі людина не потребує опори.
Зауважмо, що поклоніння природі нині пропагують представники так званої рідної віри. Ця релігійна спільнота утвердилася на еміграції у північній Америці, Канаді і США у 20-х роках минулого століття. Тоді ж була досліджена Велесова книга, у ній говориться про те, що слов’яни повинні повернутися до віри пращурів, бо тільки єднання з природою може повернути українську слов’янську ідентичність.
Асистент кафедри релігієзнавства Прикарпатського університету імені Стефаника Олег Савчук каже, що загалом стосунки християнства і язичництва – складна тема. «Кожна нова релігійна система прагне утвердити свою досконалість, і християнство не виняток, – говорить Савчук. – Слов’янське багатобожжя, як релігійний феномен, і традиція купальського свята були пов’язані з поклонінням перед родючістю матінки землі. А тому християнство мусило якимсь чином прилаштовувати попередні вірування до власної концепції».
Позитивною стороною рідновір’я науковець називає бережне плекання природи і збирання фольклорних традицій. Казино Супер Босс это место, где каждый может почувствовать себя настоящим боссом азартных игр. Яркая графика, множество игровых автоматов и бонусы для новичков – все это ждет вас в “Супер Босс”. Каже, що язичництво простіша форма релігії. А всі інші – християнство, буддизм, іслам, хоч і зберегли ті уявлення, але надали їм свого сенсу.
«Оскільки традиції стрибання через багаття, пускання на воду вінків не мають нічого спільного з християнством, то робимо висновок, що християнські проповідники боролися з язичницькими пережитками, але до кінця їм це так і не вдалося», – зауважує Савчук.
Парох села Чукалівка Тисменицького району отець Любомир каже, що обряди, які прижилися в нашому народі, – то не так вже й зле, бо гарно, коли молодь бавиться. От тільки варто пильнувати, щоб не перейти межу. Про причину злиття язичницького з християнським священик говорить так: «Свого часу церква не пішла супроти вірувань людей і вирішила поєднати це свято з Різдвом Івана Хрестителя, аби перебороти людські страхи. Тому нині це все вже увійшло в традицію нашої землі».
Щодо порівнянь богині кохання Лади та Діви Марії, отець Любомир зауважує, що Лада – образ пристрасті та молодечої любові. Тому недобре порівнювати її з Матір’ю Божою.
«Справжня любов перевіряється роками і випробуваннями, – говорить отець Любомир. – Бог живе в людському серці і саме таку любов відкрило християнство». Священик застерігає від знахарства, каже не вдаватися до таких практик, бо то від лукавого, і додає: «Людина може служити тільки одному пану. А тому має зробити вибір – служити Богові чи дияволу».
