Щороку напередодні Дня вишиванки спостерігається ажіотаж з вибором українських національних костюмів. Проте, купуючи сорочки, ми навіть не здогадуємося, що у них мало українського. Науковці стверджують, що вишивка хрестиком стала популярною в українській традиції дуже пізно – наприкінці XIX ст., а сучасні інтерпретації можуть бути дуже безглуздими.
Щоб з’ясувати, які вишиванки творили наші прабабусі і як вони відрізняються за регіонами, Zaxid.net поспілкувався з Тетяною Куцир, кандидаткою мистецтвознавства, науковою співробітницею відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України.
Регіональні особливості вишиванок
Якщо говорити про характерні для тієї чи іншої місцевості вишиванки, треба починати зі швів. Тетяна Куцир наголошує, що визначальним у вишитті був не узор, а шов і полотно, на якому вишивали. Наприклад, вишивка по брижах (складках) характерна для Бойківщини, Покуття, Лемківщини. На інших територіях вона зустрічається рідше. На східному Поділлі є схожий варіант, але там не по складках, а саму цю тканину набирали в такий спосіб на нитки, щоб стягнути і отримати візерунок.
Читайте: Вишиванка як паспорт. Чому треба відвідати новий музей у Франківську (ФОТО)
Бойківська вишивка відносно проста. Для неї характерні різні кривульки, узори на брижах на основі ламаної лінії. Немає повністю зашитого рукава, вони ощадно оздоблені. Тобто вишиття на брижах – це конструювання: ти шиєш і прикрашаєш водночас.
Лемківщина була економічно багатшою територією, її мешканці їздили на заробітки. Тому сорочки шили з купленого попліну, але додатково оздоблювали вишивкою. Дорожчі тканини у них були і на спідниці. Більше декору купленого, менше вишивки.
Гуцули теж жили заможно. Їхні вишивки мають більше кольорів, але вони відрізнялися по різних громадах. Космач – в помаранчевих, червоних кольорах, хрестикові орнаменти, які розсипаються, як в калейдоскопі. Уставкові взори мали свою назву – княгиньки, які вишивали на весілля, сливові. Ворохта – синьо-фіолетово-чорна і там вже шов низинка. Можна простежити європейські впливи: вишиті троянди. Косів крученим швом вишивав кружальця. Верховина – це вишивка по білому, мережки, з делікатними вкрапленнями кольору.
Схожа історія на Покутті. Цей регіон має три великі групи. Городенка – це червоні кольори, багаті обгортки, в яких не походиш по горах, повністю зашиті рукави, багато витканих елементів вбрання. Снятинщина вишивала і червоними, і чорними нитками, використовували низинку кафасор, як на сусідній Буковині. Сорочки вишиті білим по білому, делікатні. Коломийщина має багато низинки, кожен елемент іншого кольору, чергуються червоний, зелений і синій.
Більше про вишиванки читайте у статті Zaxid.net.
Comments are closed.