Культура

У Коломиї доєдналися до всесвітньої акції з розмальовування писанок (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

У вівторок, 1 квітня, у Музеї писанкового розпису в Коломиї пройшла щорічна акція “День писанок для України”.

У цей день близько 20 учасників акції створили свої писанки, пише Репортер.

У Коломиї доєдналися до всесвітньої акції з розмальовування писанок

Акцію проводять з 2014 року, завжди 1 квітня. Її започаткувала українська діаспора у Канаді. Мета – писати писанки з думкою про мир в Україні.

У Коломиї доєдналися до всесвітньої акції з розмальовування писанок
Оксана Ясінська

Як розповідає директорка музею Оксана Ясінська, також до акції долучиться в онлайн-форматі військовий, писанкар з Коломиї Олег Кіращук. Зараз він на фронті, але продовжує створювати писанки. Недавно він передав до колекції музею свою нову писанку, оздоблену орнаментом, який нагадує списи.

Читайте: «Український рушник – цілий космос». Франківка зібрала колекцію давньої вишивки, щоб зберегти традицію предків

У Коломиї доєдналися до всесвітньої акції з розмальовування писанок
Військовий Олег Кіращук подарував писанку музею

Читайте: Бойківська писанка увійшла до переліку нематеріальної культурної спадщини

Серед сьогоднішніх учасниць – генеральна директорка Національного музею народних мистецтв Гуцульщини та Покуття імені Йосипа Кобринського Ярослава Ткачук. Вона щороку бере участь в акції з писання писанок.

Це давній ритуал, який дійшов до нас з давніх часів. У цих орнаментах збереглися мрії, побажання, знаки наших далеких предків, – каже Ярослава Ткачук. Писанка завжди символізувала життя, відродження, оптимізм. Тому сьогоднішня акція дуже важлива, адже ми – діти однієї планети, одного творця. І ця планета є така ж красива, як писанка, але й така ж незахищена і крихка.

У Коломиї доєдналися до всесвітньої акції з розмальовування писанок

Сьогодні створюватиме писанку з орнаментом Хустського району Закарпатської області, звідки є родом.

Для мене важливим є відродження писанок, традиції створення яких були втрачені. А також – повернення до пам’яті мого дитинства, – говорить Ярослава Ткачук. – У дитинстві ми писали писанку для себе, своїх близьких. А також для знедолених, малозабезпечених людей, для яких пекли паски, готували кошик, а діти для них писали писанки. На жаль, писанка мого дитинства на сьогодні зникла, але її зразки зберігаються у багатьох музеях, зокрема, в Етнографічному музеї у Будапешті.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.