У вівторок, 19 березня, в Івано-Франківському окружному адміністративному суді відбулося чергове засідання у справі Володимира Балагури проти департаменту містобудування та архітектури. Балагура – новий власник памʼятки архітектури – будинку на Шевченка, 12. Він подав до суду, аби скасувати відмову департаменту архітектури та містобудування у наданні дозволу на реконструкцію будинку.
Реконструкція та перепланування будинку в статусі пам’ятки – неможливі, тож представник Балагури в суді намагається довести, що її статус – недійсний, пише Репортер.
На попередньому засіданні до розгляду справи долучили управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОВА. Представниця управління культури не зʼявилася, але подала клопотання про розгляд справи без неї – у звʼязку з участю в засіданні в окружному адміністративному суді Львова.
Суддя Бобров зачитав заяву від обласної прокуратури про вступ прокурора у справу. В обгрунтуванні вступу в справу – цінність будинку на Шевченка, 12, що є памʼяткою архітектури місцевого значення. А наказом від 15 березня 2024 року цей будинок внесений до Державного реєстру памʼяток України разом із ще 542 обʼєктами культурної спадщини на Прикарпатті. Відповідно, реконструкція цього будинку є неможливою, а вимога надати містобудівні умови і обмеження на реконструкцію будинку на Шевченка, 12 – є порушенням статусу памʼятки.
Оскільки прокуратура обгрунтовує вступ прокурора у справу неналежним виконанням повноважень департаментом містобудування та архітектури, представник позивача Євген Мануляк намагався в суді допитатися, чи справді департамент неналежно виконує свої обовʼязки. І апелював до того, що департамент таки здійснює свої дії без порушень. І не підтримав клопотання прокуратури.
Суд у задоволенні заяви прокуратури про вступ прокурора у справу відмовив.
Вважаємо, що позивач виконав усі умови згідно містобудівної діяльності. Позивач звернувся для отримання вихідних даних для реконструкції будинку, надав усі необхідні документи і отримав відмову, – говорить представник позивача Євген Мануляк. – Департамент містобудування і архітектури мав би надати нам містобудівні умови та обмеження і вказати, що документацію треба погодити з памʼяткоохоронним органом для уникнення речей, які б могли знецінити статус памʼятки.
Разом із тим представник позивача Мануляк ставить під сумнів законну силу не лише рішення від 1994 року про внесення будинку по вулиці Шевченка, 12 до реєстру пам’яток архітектури, а й історико-архітектурний опорний план Івано-Франківська. За його твердженнями, ці документи були прийняти з порушенням процедури, відтак не можуть бути чинними.
До теми: Будинок на Шевченка, 12 та ще 542 об’єкти культурної спадщини внесли до Державного реєстру пам’яток
Переліки памʼяток місцевого значення затверджувалися виконавчими комітетами міських рад. Представник Президента України вніс цей обʼєкт в перелік пам’яток. Але він не є компетентним органом щодо цього. Щоб памʼятка архітектури набула свого статусу, має бути ряд дій. При винесенні розпорядження 1994 року, яким начебто визнано будинок на Шевченка, 12 памʼяткою, процедуру порушено . Відповідно, ми не можемо вважати цей обʼєкт памʼяткою, – говорить Євген Мануляк.
Також представник позивача стверджує, що і рішення про визначення історичного ареалу Івано-Франківська були прийняті з порушеннями.
Відповідач посилається на генплан і погодження проєкту історико-архітектурного опорного плану. У 2018 році міська рада приймає проєкт історико-архітектурного опорного плану. Хто розробник цього плану – не зрозуміло. На сайті міської ради є лише графічний проєкт. Генеральний план затверджений у 2019 році. І в складі проєкту генплану історико-опорного архітектурного плану немає, відтак він не є частиною генплану. Вважаємо, що ті зони і ареали встановлені не в спосіб, передбачений законом, – говорить Євген Мануляк.
Мануляк наполягає, що, оскільки позивач подав до департаменту містобудування та архітектури всі необхідні документи, департамент повинен був визначити містобудівні умови і обмеження, встановити який саме обʼєкт можна спорудити, а не просто відмовити.
Немає жодних документів, що цей обʼєкт має якусь цінність. Треба зʼясувати, що саме в ньому цінне – дах чи архітектурні елементи, – каже Мануляк.
Щобільше, представник позивача ставить під сумнів і наказ Мінкульту про внесення до Державного реєстру пам’яток 543 об’єктів нематеріальної культурної спадщини, серед яких і будинок на Шевченка, 12.
Для мене цей наказ є несподіванкою. Не можна чимось правильним виправити неправильне. Якщо у 1994 році вся процедура була невідповідною, то не можна у 2024 році визнати це правильним, – говорить Євген Мануляк.
Представниця відповідача Наталія Шешурак пояснює, що позивач порушив саму процедуру, подавши документи на отримання вихідних даних на будинок Шевченка, 12 через ЦНАП.
Хоча, плануючи проводити роботи в пам’ятці, повинен був подати заяву через електронний кабінет реєстру будівельної діяльності, бо пам’ятки архітектури належать до класу наслідків СС3.
Позивач подав заяву на реконструкцію, що не передбачено законом України “Про регулювання містобудівної діяльності” щодо робіт на памʼятці архітектури. Немає такого визначення і воно не може існувати – не може бути проведена реконструкція на пам’ятці архітектури, – говорить Наталія Шешурак.
Суддя поцікавився у представника позивача, чи вживались заходи до скасування розпорядження представника Президента Івано-Франківської області від 23.03.1994 року №77. На що Мануляк відповів: “Наразі не вживалися. Вже, напевно, разом із наказом від 2024 року будуть вживатися”.
На наступному засіданні суддя Бобров планує заслухати позицію представника управління культури, національностей і релігій ОВА. А також Бобров попросив викликати на судове засідання представника відділу департаменту містобудування та архітектури, що відповідає за охорону культурної спадщини або головного архітектора департаменту.
До теми: То «Дністер», то «Трембіта». Які пам’ятки втратив Франківськ за останні роки
Наступне засідання відбудеться 26 березня 10:00 в кабінеті 114.
Авторка: Ольга Суровська
