У час Різдвяних свят Павло Табаков уже традиційно вирушає у концертний тур українськими містами. Виконавець, якого не просто так називають найбільшим романтиком нашої естради, цьогоріч потішить програмою «Сніг без пауз». До Франківська він завітає 20 січня, концерт відбудеться в обласній філармонії. Про колядки, яких ми ще не чули, любов, якої прагне кожен та, зрештою, про 10 років, які минули з першої знакової перемоги у програмі «Шанс» – ми поспілкувалися напередодні Різдва.
– Павле, що цікавого везете до Франківська?
– У першу чергу святковий настрій, бо його зараз дуже бракує. Всім хочеться відволіктися від буденних проблем, негараздів. Наші концерти – це можливість зробити собі свято. З того, що буде реально незвично, – колядуватиму вісьмома мовами. Буде й багато авторських пісень – як уже відомих, так і щойно написаних, ви їх почуєте перші.
– Іншомовні колядки – де ви їх шукали?
– Та я й не шукав, просто їздив 15 років на гастролі в Європу з різноманітними колективами, там усе це й почув. От як по карті від нас ідуть країни – Польща, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія – от їхні колядки і будуть. Також колядуватиму українською та англійською, а ще – латиною.
– У вас є якісь улюблені та взагалі, чим їхні колядки різняться від наших?
– З іноземних у мене улюблена французька мова, і так само їхня колядка. Особливо – старовинна, якої не всі співають, а саме така буде у програмі, дуже гарна, написана у XIII столітті. З польськими взагалі дуже багато спільного, адже наша історія багато в чому перетиналася. Але є в них і не схожі на наші, от їх я і вибрав. Щодо німців – там усе дуже гармонійне, мелодійне. Іспанія – вона з ритмікою: як вони на гітарах грали, так у них і колядки звучать. Італійські – дуже розспівні, все ж таки мова вважається однією з перших за мелодійністю.
– До свят ви ще й презентували пісню-вітання «З Новим Роком!» та зняли на неї кліп. В чому там задумка і чи можна буде її зустріти у всеукраїнських ефірах?
– Це те, з чого я починав нашу розмову, як концерт, так і кліп – це шматочок свята. А родзинка його у тому, що дуже часто у нас, артистів, так трапляється, що ми у всі святкові дні працюємо. А ідея така, що ми по «Skype» розповідаємо нашим рідним, коханим як зараз святкуємо, як нам їх бракує. Щодо ефірів, то кліп взяли чимало музичних, всеукраїнських і регіональних каналів. Він має добру ротацію, бо новорічних пісень насправді не так вже й багато.
– Якраз на ці свята минуло 10 років від вашої перемоги у проекті «Шанс», як вона змінила Павла Табакова?
– Табаков став солістом – до того були ансамблі, оркестри, гра на акордеоні, а після «Шансу» почалася особиста творчість і сольна кар’єра. Власне я веду відлік від 25 грудня 2005 року, тоді на католицьке Різдво була та перемога. Тоді Ігор Кондратюк і Кузьма, вічна йому пам’ять, підняли мої руки як переможця на сцені на Майдані Незалежності. Кузьма ще сказав: «Наш земляк переміг, це круто». Усі подарунки, які я отримав на Майдані, і нині в мене вдома. От зараз дивився, щоб можна було у хаті оновити, що викинути, але їх не чіпав, вони близькі як пам’ять. Телевізор стоїть, хоча він уже трохи застарів, футболки з «Караоке», кепки. Правда, деякі з них віддав на розіграші – люди купують, а гроші йдуть на дитячі будинки.
– Потім була ще перемога в «Голосі країни» та півфінал в «Україна має талант» – з вашого досвіду, такі проекти це шанс для всіх чи для одиниць?
– Думаю, це шанс для одиниць, бо мало хто після тих проектів вміє «плавати» у шоу-бізнесі. Я б порівняв телепроекти з великим пароплавом, на який усіх запросили, а потім кинули у воду.
– А що вас втримало на тій воді?
– Практика, талант і постійна праця. Я ніколи не боявся ризикувати, от перший сольний концерт повністю сам організовував. Це тепер вже у мене є команда, а спочатку робив усе сам і так склалося, що люди просто притягнулися.
– За ці 10 років в який бік змінився наш шоу-бізнес?
– Я думаю, що в кращий. Стало більше української пісня, гуртів. Правда, не тішить те, що це не висвітлюється належним чином, мало його в ефірах, на радіо. Хочеться, як у Франції – 85 % національного продукту. Багато хто просто каже, що він може бути неякісним, але я бачу, що багато хто старається і продукт виходить якісним. Інше питання – чи люди до того готові. Якщо їх роками годували неякісним, то вони до нього і звикли, як до фаст-фуду. В тому плані, звісно, це все доволі сумно, але рух є і це мені подобається. Просто, це як будинок, його знесли, залишивши фундамент, і на цьому фундаменті хочуть звести новий дім. Та воно не вдасться, поки не знесеш сам фундамент – має пройти багато років, це мають робити правильні люди.
– Ви не зраджуєте амплуа ліричного героя, ніколи не хотілося поекспериментувати?
– Думаю, в першу чергу, те, що близьке для душі, те і треба співати, інакше люди тобі просто не повірять. А романтика завжди зі мною. Але я розумію, якщо потрібен хороший настрій – то випускаю новорічну пісню або легку пісню про море. Треба просто відчувати людей, і тоді все вдасться.
– Ну і з нагоди свят вітання для всіх…
– Це у нас буде рік Мавпи, то хочу побажати, щоб ніхто нікого не мавпував, лишався самим собою – це перше. А друге, аби люди зберігали любов у серці, щоб її було настільки багато, аби можна було її щедро роздавати. Тоді світ стане кращим, а нам самим вернеться удвічі більше. Будь ласка, будьте щасливі.
Comments are closed.